КРІ́ПЧЕНКО Віктор Іванович (10. 07. 1948, Львів — 22. 10. 2019, Київ) — кіно­оператор. Заслужений діяч мистецтв України (2007). Державні пре­мії СРСР (1989), України імені Т. Шев­ченка (1993). Член Національної спілки кінемато­графістів України (1981). Закінчив Всеросійський державний ін­ститут кінемато­графії (Москва, 1974; май­стерня Р. Ільїна). Пра­цював у Києві: оператор студії «Укркінохроніка» (1973–95); викладач Ін­ституту театрального мистецтва (1995–96); на телека­налах «ЮТАР» (1997–2001), «К-1» (2008–09), «Інтер» (2009–10), «НТН» (від 2010). Зняв кіножурнал «Україна сьогодні» (1974, режисер Ю. Ткаченко), стрічки: «Радянська Україна. Роки боротьби і пере­мог» (фільми «Початок шляху», 1974, «Шлях звершень», 1977, режисер В. Шевченко, І. Грабовський), «Суперкубок» (1975), «Вишивки краса нетлін­на» (1978; обидві — режисер Ю. Ткаченко), «Сад, повний сонця» (режисер Л. Букін), «Олександр Бойченко» (режисер М. Юдін; обидві — 1977), «Вір­­ність» (режисер А. Микульський), «Вячеслав Па­влович Губенко, хірург» (режисер Р. Сергієнко; обидві — 1978), «Марія з Малої землі» (спів­­автор), «Живи, людино!» (обидві — 1980; 2-й приз 14-го Всесоюзного кінофестивалю, Вільнюс, 1981), «Слухайте, слухайте Бетюка!», «Яка Марія без Івана» (обидві — 1981), «Не­старіюче серце поета» (1982; усі — режисер А. Слісаренко), «Чорнобиль: хроніка важких тижнів» (1986, режисер В. Шевченко, спів­­автор.; Золота медаль імені О. Дов­­женка, 1987, Національна російська премія «Ніка», 1989); «Липневі грози» (фільми «Страйк» 1990, «Викид», 1992, режисер В. Шкурін, А. Карась, спів­­автор), «Неви­даний альбом» (обидва — 1991; призи Між­народного кінофестивалю у м. Краків, Лодзь, 1991; обидва — Польща), «Оглянися з осені» (1993; обидва — спів­­автор, спів­режисер). Творчій манері притаман­не вдумливе спо­гля­да­н­ня світу водночас із умі­н­ням майстерного проведе­н­ня репортажної зйомки. Створені ним стрічки від­різняються проникливим по­глядом у матеріал, широкою палітрою кінообразності.