ДОМАНИ́ЦЬКИЙ Василь Микола­йович (псевд.: Вітер, Василь Потребітель, Звенигородець, Колодянин та ін.; 07(19). 03. 1877, с. Колодне Звенигород. пов. Київ. губ., нині Колодисте Тальнів. р-ну Черкас. обл. — 28. 08(10. 09). 1910, м. Аркашон, Франція, похов. у рідному селі) — літературо­знавець, історик, фольклорист і бібліо­граф. Брат Віктора Доманицького. Учень В. Антоновича. 1898 був ініціатором 1-го зʼ­їзду укр. студент. громад у Рос. імперії. Від січня 1899 пере­бував під на­глядом поліції. Член Істор. товариства Нестора-літописця (1900), Укр. наук. товариства у Києві (1908), Київ. громади Укр. радикал. партії. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1900). Учасник археол. роз­копок. Учителював у приват. гімназії Г. Валькера. Брав участь у створен­ні видавництва «Вік». Порушував пита­н­ня про значе­н­ня кооперації у від­роджен­ні укр. нації. Друкувався у ж. «КС» (вів роз­діл документів, вістей та заміток, був секр.), «ЛНВ», «Нова громада», г. «Діло», «Зап. НТШ». 1903–04 мешкав у рідному селі, де організував споживчу кооперацію. Від 1905 — у Фінляндії, 1906–07 — у С.-Петербурзі: ред. органу укр. фракції у 2-й Держ. думі Росії «Рідна справа — Думські вісті». 1907 засудж. до 3-х р. засла­н­ня (1908 замінено на пере­бува­н­ня за кордоном). Уклав «Бібліо­графічний показник творів О. Я. Кониського, написаних по-українському» (К., 1901), «Показчик змісту “Літературно-наукового вістника”» (Л., т. 1–20, 1898–1902) з перед­мовою І. Франка (1903), 1-й укр. словник іншомов. слів «Словарик поясне­н­ня чужих та не дуже зро­зумілих слів» (К., 1906). Пере­віривши за рукописами і прижит­тєвими публікаціями значну частину поезій Т. Шевченка, провів ґрунтовне текс­тол. дослідж. та опублікував «Критичний роз­слід над текс­том “Кобзаря” Шевченка» // «КС» (1906, кн. 9–12), яке позитивно оцінив І. Франко. Д. упорядкував хронологію поет. спадщини Т. Шевченка, вперше опублікував неві­домі і малові­домі його вірші. Наук. ред. 1-го повного ви­да­н­ня «Кобзаря» Т. Шевченка в Росії (С.-Петербург, 1907). Ви­вчав творчість Марка Вовчка — ст. «Авторство Марка Вовчка», «Марія Олександрівна Маркович — авторка “Народних оповідань”», «Марко Вовчок (На основі нових матеріалів)» (усі — 1908). Пере­клав з російської мови і видав окремою книжкою у Львові повість «Маруся» Марка Вовчка. Збирав і досліджував укр. фольклор: «Сучасна народна творчість» (1900), «Сільська сатира» (1902), «Пісні про Нечая», «Балада про Бондарівну й пана Каневського» (1905). Автор серії оглядів укр. літ-ри за 1906–09, рец. на словники Б. Грінченка та В. Дубовського (1909). Ред. «Історії України» М. Аркаса.