Домашні тварини

ДОМА́ШНІ ТВАРИ́НИ – тварини, яких утримує людина для своїх потреб. Д. т. відрізняються від своїх диких предків поведінкою, екстер’єром, інтер’єром, продуктивністю. Людина з давніх-давен приручала й одомашнювала тих тварин, які водилися побл. місць її проживання. Вони забезпечували їжею, їх використовували для роботи, полювання тощо. Як правило, обирали ті види тварин, які були найбільш піддатливі для вдосконалення продукт. ознак. Припускають, що вже в часи кам’яного віку всі основні види Д. т. були приручені. Однак точного часу, відколи людина почала одомашнювати тварин, не встановлено, невідоме і походження багатьох видів Д. т. Одомашнення охопило переважно 2 класи тварин з назем. способом життя – ссавців і птахів. З 4-х тис. існуючих видів ссавців одомашнено лише 60. Окремо виділяють групу приручених тварин, які зберігають усі ознаки диких форм, та значну групу синантропних тварин, що пристосувалися до життя у помешканні людини або поблизу місць її проживання (миші, пацюки, таргани та ін.). Більшість Д. т. становлять с.-г. тварини: велика рогата худоба, коні, віслюки, вівці, кози, свині, верблюди, олені, птахи (кури, качки, гуси та ін.), кролі, хутр. звірі, яких вирощують у неволі (норки, ондатри, лисиці та ін.), а також риби, яких розводять у ставках, бджоли і шовкопряди. З них отримують ту чи ін. продукцію (молоко, м’ясо, шерсть тощо) або використовують для різноманіт. робіт. Друга категорія Д. т. – тварини-компаньйони, яких утримують з розважал., комунікат., естет., терапевт. та ін. метою: собаки, коти, акваріумні рибки, птахи, що живуть у неволі (папуги, канарки, голуби), гризуни (хом’яки, морські свинки) тощо. Д. т. утримують в особливих приміщеннях (хлів, стайня, кошара, саж, курник, собача буда) чи загорожах; або вони живуть безпосередньо в людській оселі, де можуть вільно переміщатися або перебувати в клітці, акваріумі, тераріумі тощо. Д. т. харчуються кормами зі спеціально підібраних інгредієнтів, напр., корми для котів, собак, папуг тощо, комбікорми, кормові суміші, зерно фуражне, макуха, коренеплоди, бульбоплоди, сіно, солома тощо для с.-г. тварин. Унаслідок штуч. відбору, зумовленого суспільно-екон. і природно-істор. умовами, формувалися різні породи Д. т., пристосовані для задоволення тієї чи ін. людської потреби. У процесі розвитку тваринництва почали застосовувати спрямов. відбір і підбір пар для того, щоб потомство мало вищу продуктивність; наявні породи удосконалювалися, створювалися нові, які відповідали зростаючим потребам суспільства. Завдяки кропіткій селекц. роботі, за останні 2 століття деякі тварини змінилися до невпізнання (короткорога корова, йоркширська свиня та ін.). Селекція призводить до росту продуктивності у Д. т. порівняно з їхніми предками. Селекц. робота, якою в Україні займаються племенні заводи та господарства, спрямована на створення таких порід, які могли б задовольнити разом декілька потреб, зокрема у корів намагаються поєднати молочність зі здатністю до відгодовування, у овець – виробництво гарної вовни з м’ясністю (див. також Племенні ресурси України).

Літ.: Генетические ресурсы сельскохозяйственных животных в России и сопредельных странах. С.-Петербург, 1994; Племенні ресурси України. К., 1998.

О. В. Савченко, О. С. Галелюка

Рекомендована література