Дон Амінадо
ДОН АМІНА́ДО (справж. — Шполянський Амінодав Пейсахович; ін. псевд.: Гидальго, Ама, Вероника К., Страшноватенко; 24. 04(06. 05). 1888, м. Єлисаветград, нині Кіровоград — 14. 11. 1957, Париж) — поет, прозаїк-сатирик і гуморист. Навч. на юрид. факультеті Новорос. університету (Одеса), закін. Університет св. Володимира (Київ, 1910). У 1910–12 — пом. присяжного повіреного в Москві. На поч. 1-ї світової війни був поранений на фронті і демобілізований. Написав у бадьорому патріот. дусі кн. віршів «Песни войны» (Москва, 1914; 1915). Друкував вірш. гуморески і літ. пародії у ж. «Женское дело» та фейлетони у «Соринках дня». Від 1916 активно займався журналістикою, співпрацював з моск. виданнями («Вечерние новости», «Новь», «Рампа и жизнь»), як оглядач — із ж. «Новый сатирикон». Під час Лютн. революції 1917 поставив п’єсу «Весна семнадцатого года», у якій долю Миколи ІІ зіставив з долею ін. повалених монархів. Більшов. переворот сприйняв як початок хаосу. 1918–19 жив у Києві, друкувався у г. «Утро», «Вечер», «Киевская мысль». 1920 виїхав до Константинополя, а звідти — до Парижа. Його зб. віршів і прози «Дым без отечества» (1921), «Наша маленькая жизнь» (1927), «Накинув плащ. Лирические сатиры» (1928; усі — Париж) присвяч. життю рос. еміграції. З часом дошкульна інтонація перших емігрант. збірок Д. А. змінилася на м’якшу, гумористичну. У 20–30-х рр. активно співпрацював з рос. виданнями за кордоном, редагував дит. ж. «Зеленая палочка» (1920–21); очолював ред. відновл. ж. «Сатирикон» (1931). До зб. «Нескучный сад» (Париж, 1935) увійшли вибрані його поезії, а також цикли афоризмів під заг. назвою «Новый Кузьма Прутков». Після 2-ї світової війни Д. А. майже не друкувався. Остання кн. віршів «В те баснословные годы» (Париж, 1951) та мемуари «Поезд на третьем пути» (Нью-Йорк, 1954) позначені філософічністю: зникла злободенність, з’явилися заг.-люд. мотиви і ностальгійні барви.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Поезд на третьем пути. 1991; Парадоксы жизни. 1991; Наша маленькая жизнь. 1994 (усі — Москва).
Рекомендована література
- Зуров Л. Дон Аминадо // Новый журн. 1968. Т. 90;
- Шаховская З. Отражения. Париж, 1975;
- Спиридонова Л. А. Русская сатирическая литература. Москва, 1977;
- Бахрак А. По памяти, по записям: Лит. портреты. Париж, 1980;
- Одоевцева И. На берегах Сены. Париж, 1983.
Завантажити статтю
Людина 
