ДОРІЧЕ́НКО Олесь Васильович (20. 09. 1936, Київ — 02. 10. 2020, там само) — поет, пере­кладач і живописець. Член НСПУ (1974), НСМНМУ (2006). Літ. премія ім. В. Сосюри (2004). Золоті медалі 7-го (Ві­день, 1959) та 8-го (Гельсинкі, 1962) Всесвіт. фестивалів молоді та студентів. Закін. Київ. хореогр. училище (1953; викл. П. Баклан). У 1953–55 — соліст балету Держ. засл. ансамблю танцю України; 1958–74 — у Держ. засл. укр. нар. хорі ім. Г. Верьовки. Поезія Д. привертає увагу пошуками духов. коренів; одна з гол. його тем — укр. культура у взаємодії зі світовою. Пере­клав низку творів зарубіж. поетів, зокрема Ф. Ґарсії Лорки, Омара Хаяма, Й.-К. Ґюнтера, Сінь-Ци-Цзи, Л. Дуряна, І. Абдурамана, І. Мансурова, П. Макаля, В. Сорокіна, Є. Євтушенка. Окремі поезії Д. пере­кладено рос., білорус., польс., чес., португал. та ін. мовами. Автор нарисів і статей про майстрів вітчизн. й зарубіж. мистецтва, зокрема Д. Шостаковича, Ю. Михайліва, А.-Д. Сікейроса, І. Мештровича, Г. Верьовку, Є. Станковича. Учасник всеукр. мистецьких ви­ставок від серед. 1990-х рр. Персон. — у Києві (2002, 2006). Створив цикли живопис. полотен на козац. тематику особливою мовою символів. Окремі роботи зберігаються у Музеї геть­манства (Київ), Чигирин. істор. музеї (Черкас. обл.), Істор.-мемор. музеї М. Грушевського в Києві, Держ. істор.-культур. заповід­нику «Геть­ман. столиця» (смт Батурин Бахмац. р-ну Черніг. обл.).