Дорогичин
ДОРОГИ́ЧИН — стародавнє місто, історичний центр Підляшшя. Нині — містечко у Білостоц. воєводстві Польщі на р. Зх. Буг. Археол. матеріали свідчать про існування Д. як сх.-слов’ян. поселення від 7 ст. Уперше згадане в літописі під 1142. У 11–13 ст. — один із найбільших ремісничо-торг. і політ. центрів на зх. околицях Київ. Русі й Галицько-Волин. князівства. Під час археол. розкопок знайдено бл. 16-ти тис. свинц. пломб 11–13 ст. з різними, переважно емблем., зображеннями тризубів, святих, літер кирилич. абетки, птахів тощо. Існує декілька гіпотез про використання їх як товар. або митних знаків, привісних печаток, знаків вартості хутряних грошей. Про поширення писемності свідчить кирилич. напис на кістяній ручці ножа 12 ст., виявленого 1954. У 30-х рр. 13 ст. князь Конрад І Мазовецький захопив Д. і 1237 передав лицарям Добжин. ордену. У березні 1238 (за ін. даними — 1237) Данило Галицький зі своїм військом розбив лицарів, узяв у полон їхнього магістра Бруно і приєднав Д. до своїх володінь. 1253 він обрав місто місцем своєї коронації, щоб підкреслити права на пн. землі Галицько-Волин. князівства. Після смерті Данила Д. належав Шварну Даниловичу, Леву Даниловичу, Юрію Львовичу. У 1-й пол. 14 ст. перейшов до Литви. Проведені польс. археологами 1954–57 розкопки підтвердили сх.-слов’ян. характер давнього Д. й остаточно спростували твердження Я. Длугоша про те, що він був столицею ятвягів.
Рекомендована література
- Авенариус И. В. Дорогичин надбужский и его древности. С.-Петербург, 1890;
- Лучицкий Н. По поводу «Дорогичинских древностей» // Чтения в истор. обществе Нестора-летописца. К., 1892. Кн. 6;
- Болсуновский К. Дорогичинские пломбы. Ч. 1. К., 1894;
- K. Musianowicz. Drohiczyn od VI do XIII wieku. Olsztyn; Białystok, 1982;
- J. Hawryluk. Ziemia Brzeska w dobie państwowości ruskiej // Krakowskie zeszyty ukrainoznawcze. 1996–97. T. 5–6.
Завантажити статтю
