Котарбінський Вільгельм

КОТАРБІ́НСЬКИЙ Вільгельм (Kotarbiński Wilhelm; 30. 11. 1849, містечко Неборув, нині Польща — 04. 09. 1921, Київ) — польський живописець, графік. Акад. С.-Петербур. АМ (1905). Закін. Варшав. художню школу (1871), навч. в Академії св. Луки в Римі (1872–75; майстерня Ф. По­дести, золота медаль). Жив у Римі, де від­крив власну майстер­ню. 1887 із братами П. Свєдомським та О. Свє­домським прибув до Києва для участі в роз­писах собору св. Во­лодимира (1888–94; К. нагородж. орденом Станіслава 2-го ступеня), з якими написав 18 картин та 84 фігури святих, зокрема само­стійно створив композиції «Воз­несі­н­ня», «Преображе­н­ня Господнє», «Створе­н­ня світу», роз­писи плафонів, композиції та ескізи — «Голгофа», «Молі­н­ня про чашу»; із П. Свєдомським — «Тай­на вечеря», «Вхід до Єрусалиму», «Роз­пʼя­т­тя» і «Суд Пилата». У Ки­єві оздобив інтерʼєри будинків М. Терещенка (нині Нац. музей Т. Шевченка — чотири панно на билин­ні теми на плафоні над сходами) та Б. Ханенка (нині Музей мистецтв ім. Б. та В. Ханенків — 13 панно у «червоній ві­тальні», живописні панно над две­рима, композиції фриза з алегорич. зображе­н­нями 4-х ци­вілізацій стародав. світу). 1883 брав участь у виконан­ні роз­писів храму Святителя Миколи Чу­дотворця (із П. Свєдомським) у м. Радомишль (нині Житомир. обл.), настін. роз­писів та іконоста­са для церкви Олександра Нев­ського (належала Рубежів. ко­ло­нії на Київщині, знесено 1934). Виконав багато роз­писів для кос­телів Білорусі та Польщі. Періодично жив у Києві, у влас. маєтку Кольськ (Мінська губ., нині Біло­русь). Давав приватні уроки ма­люва­н­ня М. Башкирцевій. Брав участь у діяльності Київ. шахового клубу. Член Комітету зі спору­д­же­н­ня памʼятника Т. Шевченку в Києві (1908). Спів­засн. (1893) Товариства київ. художників, учасник його ви­ставок; екс­понент вернісажів С.-Петербурга, Москви, Львова, Парижа, Берліна, Вар­ша­ви, Кракова, По­знані. Персон. — у С.-Петербурзі (1900), Києві (1907). Автор полотен на антич­ні, істор., міфол. і реліг. сю­жети. Твор. здобуток К. існує в просторі академізму, символізму, модерну. Один із провід. сим­волістів Рос. імперії. Для творчості К. притаман­ні орієнтація на ідеї краси, досконалості, персоніфікація явищ природи. Від 1890-х рр. у творчості пере­важають фантастично-містичні сцени (янголи, вампіри, символи смерті, духи природ. сил та ін. містичні істоти). Вид-во «Рас­свет» (Київ) видало серію листівок із ре­продукціями К. Окремі полотна зберігаються у Київ. музеї рос. мистецтва, Музеї історії міста Києва, Донец. і Сум. ХМ, ДТГ (Москва), ДРМ (С.-Петер­бург).

Тв.: живопис — «Воскресі­н­ня юнака з Наїн» (1879), «Прометей та Вулкан» (1881), «Жертва» (кін. 1880-х — 1-а пол. 1890-х рр.), «Вечірня зірка» (1900), «Квітка на могилі самогубця», «Адажіо», «Стрільба з лука», «На вечірній те­расі», «Елегія», «Біля жертовника», «Ці­лунок хвилі», «Туман Нілу», «Дів­чина серед мальв», «Дві дівчини», «Ангел. Містичний сюжет», «Берег», «Лепта удо­ви», «Молі­н­ня про чашу», «Жінка з глеком», «Жінка з голубами», «Дівчина і янгол», «Місячна соната», «Мучениця», «Сцена із римського життя», «Київ — Польщі», «Оргія» (золота медаль Між­нар. ви­ставки у Львові), «Бій кентаврів з амазонками», «Жертва Нілу», «Е. Пра­хова» (усі — поч. 20 ст.), «Ангел на полі битви» (1914).

Літ.: Прахов М. Сторінки минулого: Нариси-спогади про художників. К., 1958; Галькевич Т. А. Нові сторінки до творчої біо­графії В. О. Котарбінсько­го // Укр. біо­графістика: Зб. наук. пр. К., 2005. Вип. 3; Савицька Л. Геній, кот­рий знав, що робить. Про Вільгельма Котарбінського (1849–1921) та його за­слуги в європеїзації українського мистецтва // Музей. провулок. 2009. № 1(12); Вільгельм Олександрович Ко­тарбінський: Каталог ви­ставки. К., 2010; Дроботюк М. Вільгельм Котарбін­ський у Києві // ОМ. 2011. № 3–4.

Т. А. Галькевич

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю