ДОРОШЕ́НКО Ольга Іванівна (17(29). 04. 1888, Чернігів — 09. 06. 1964, Київ) — педагог. Професор (1927). Закін. Черніг. жін. гімназію (1904), Вищі Фребелів. курси (Харків, 1914), навч. на Моск. жін. курсах (1905). Брала участь у рос. революції 1905, заарешт., покара­н­ня від­бувала у м. Архангельськ (Росія). Друкувала нариси і оповіда­н­ня у місц. газетах та моск. дит. ж. «Всходы». 1914–17 працювала у дитсадках м. Юзівка (нині Донецьк). Після більшов. пере­вороту 1917 брала участь у створен­ні низки до­шкіл. закладів на Харківщині. Від 1919 мешкала в Києві: від 1923 — викладач, від 1925 — завідувач від­ділу до­шкіл. педагогіки каф. екс­перим. педагогіки (від 1929 філія Укр. НДІ педагогіки), від 1927 — декан факультету соц. вихова­н­ня ІНО. 1927 пере­бувала у наук. від­ряджен­ні в Німеч­чині. У звʼязку із політ. пере­слідува­н­ням спів­роб. Укр. НДІ педагогіки виїхала до м. Новоросійськ (РФ), де за­ймала посади заст. дир. кра­йового метод. кабінету та консультанта наук.-метод. ін­ституту. Після 2-ї світової війни — директор 3-го Білоцерків. дитсадка (до 1956). Залишила спогади про М. Коцюбинського, опубліковані у збірниках Черніг. літ.-мемор. музею М. Коцюбинського. Основний напрям наукових досліджень — до­шкіл. вихова­н­ня як складова процесу заг. роз­витку дитини. Прибічниця ідей вільного вихова­н­ня, нац. дитсадка (має ґрунтуватися на нац. культурі та традиціях народу).