ДОЦЕ́НКО Олександр Сергі­йович (25. 08. 1897, с. Семеренки, нині Миргород. р-ну Полтав. обл. — 07. 06. 1941, Краків) — військовик, історик, архео­граф. Закін. Великосорочин. учител. семінарію (1915) та Вілен. військ. училище, еваку­йоване до Полтави, навч. на юрид. факультеті Укр. університету в м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельн. обл.). Учасник Визв. змагань 1917–21, зокрема у 1919–20 — під­полковник Армії УНР, осавул (ст. адʼютант) гол. отамана С. Петлюри. На основі першоджерел (листів, протоколів, роз­поряджень тощо) написав «Літопис Української Революції». Опубл. частина 2-го т. — кн. 4 «Брат проти брата» (К., Л., 1923) та кн. 5 «Польща ви­знає само­стійність України» (Л., 1924), у яких викладена військ.-істор. біо­графія С. Петлюри (обидві пере­ви­дані 1988 у Філадельфії). Критичні за­уваже­н­ня щодо цих робіт висловлювали Л. Цегельський («Від легенд до правди», Нью-Йорк; Філадельфія, 1960) та І. Мазепа («Україна в огні й бурі революції», 1951, вип. 2). Кн. 62-го т. — корпус оператив. документації — ви­йшла під на­звою «Зимовий похід: 6. ХІІ. 1919 — 6. V. 1920» як 12 т. серії «Праць Українського наукового ін­ституту» (Варшава, 1932; Нью-Йорк, 1969). Автор циклу статей «Чотири пов­станські рейди та їх ліквідація», опубл. у «Літописі Червоної калини», — про рейди отаманів Сагайдачного (1932, ч. 11), Залізняка (1932, ч. 12), Мірошниченка (1933, ч. 1), Ю. Тютюн­ника (1933, ч. 4–5); нарису історії Звенигород. коша Вільного козацтва («Календар Червоної калини», 1933). У між­воєн. період мешкав у Польщі.