ДОЯРЕ́НКО Олексій Григорович (15(27). 03. 1874, с. Терешківка Сум. пов. Харків. губ., нині Сум. р-ну Сум. обл. — 09. 05. 1958, м. Саратов, РФ) — вчений-агрохімік, ґрунто­знавець, композитор. Професор (1929). Закін. природн. від­діл. фіз.-мат. факультету (1897), юрид. факультет (1898) С.-Петербур. університету, С.-Петербур. консерваторію (1898; кл. композиції М. Римського-Корсакова), Моск. с.-г. ін­ститут (1901), де від­тоді й працював до 1930: у 1913 — пом. зав. дослід. поля, від 1914 — проф., завідувач кафедри заг. землеробства; водночас 1908–22 — викладач Вищих жін. с.-г. курсів. 1930 заарешт. у справі т. зв. селян. партії, увʼязн. у Москві, згодом — у м. Суздаль (нині Владимир. обл.); 1935–39 — на заслан­ні у м. Кіров (обидва — РФ), де працював консультантом Кра­йового земел. від­ділу, н. с. С.-г. дослід. станції, 1936–38 — муз. кер. ТЮГу. Від 1938 мешкав у Саратові. 1939–48 — проф., зав. лаб. агротехніки, агрохімії й агро­ґрунто­знавства Ін­ституту зерн. господарства Пн. Сх. Від 1950 — на пенсії. Ви­вчав газооб­мін між ґрунтом і призем. шаром атмо­сфери, фотосинтез, вплив складу і властивостей ґрунту на його врожайність. Роз­робив систему під­вище­н­ня родючості ґрунтів, наук. основи обробітку ґрунту і дернини. Роз­винув вче­н­ня В. Докучаєва про ґрунто­утворе­н­ня, додавши чин­ник с.-г. діяльності людини. У 1920-х рр. ви­вчав радіо­активність ґрунтів. За­пропонував за­стосува­н­ня авіації в с. госп-ві. Ред. «Вестника сельского хозяйства» (1905–20), засн. і ред. «На­учно-агрономического журнала» (1924–29). Написав автобіогр. повість «Из агрономического прошлого» (Москва, 1958). Автор опер «Лихо з ро­зуму» (за О. Грибоєдовим) та «Кому на Русі жити добре» (за М. Некрасовим).