Дражевська Любов Артемівна
ДРАЖЕ́ВСЬКА Любов Артемівна (псевд. — Любов Слобожанка; 12. 09. 1910, Харків — 29. 04. 2006, Нью-Йорк) — громадська діячка, журналістка, геолог. Дочка Артема, сестра Віри Дражевських, дружина Ю. Лавріненка. Член УВАН. Навч. у Харків. ІНО (1928–29, 1932–35; двічі виключали як дочку і дружину репресованих). На поч. 1930-х рр. працювала у Харкові у видавництві «УРЕ». 1932, 1935–41 брала участь у геол. експедиціях у різних регіонах СРСР. 1943 виїхала до Німеччини. Після війни працювала перекладачем у Центр. представництві укр. еміграції. Друкувала статті й мемуарні нариси про голодомор і політ. терор в УРСР, повоєнну еміграцію, визнач. українців у г. «Укр. вісті», ж. «Громадянка» та ін. Навч. у Франкфурт. університеті (1946–48). Від 1949 — у Нью-Йорку. Від 1950 співпрацювала з УВАН як прес-референт. 1950–54 — співроб. радіо «Голос Америки». 1958 здобула ступ. магістра геології в Колумбій. університеті (Нью-Йорк). 1961–77 — куратор геології у Патерсен. музеї (шт. Нью-Джерсі). Співавторка дослідж. «Reviews in Engineering Geology» (New York, 1962), авторка кн. «The Geology of Paterson» (Paterson, 1976). Член управи Укр. музею в Нью-Йорку (1976–93; від 1982 — заступник голови), від 1979 — голова Комісії преси і публікацій. Авторка низки статей у ж. «Листи до приятелів» (зокрема «В. І. Вернадський», ч. 1–4; «Санками з Норільська до Ігарки», ч. 5–6; «З Ігарського щоденника», ч. 7–8; усі — 1963), «Сучасність» («Спогади про Харківський університет», 1983, ч. 1–2; «Шкільні роки», 1989, ч. 1). Член редколегії кн. «Симон Петлюра. Статті, листи, документи» (1956, т. 1; 1979, т. 2). Спільно з О. Соловей написала спогади «Харків у роки німецької окупації. 1941–1943» (1995; усі — Нью-Йорк). У ж. «Березіль» (2007, № 7–8) вміщено матеріали Д. «Як я вчилась англійської мови», «Діти–1933–голод».
Рекомендована література
- Доценко Р. Майстриня української журналістики // Нар. газ. 2007, 12 квіт.;
- Його ж. «На Україну повернусь…» // Березіль. 2007. № 7–8.
Завантажити статтю
.jpg)
Людина 
