КРОПИВʼ́ЯНСЬКИЙ Микола Григорович (16(28). 12. 1889, с. Володькова Дівиця, нині Червоні Партизани Носівського ра­йону Чернігівської обл. — 21. 10. 1948, м. Ніжин Чернігівської обл.) — військовик. Закінчив Чугуївське військове училище (нині Харківське обл., 1913). Під час 1-ї світової війни воював на Пів­ден­но-Західному фронті (під­полковник, повний Георгіївський кавалер). У лютому 1917 вступив до більшовицької партії, вів пропагандистську роботу у військових частинах. У грудні того ж року обраний командиром 12-го армійського корпусу; від березня 1918 — начальник штабу 2-ї революційної армії, що воювала проти Армії УНР і австро-німецьких військ. Після від­ступу 2-ї революційної армії під натиском німецьких військ на територію РСФРР улітку того ж року направлений на під­пільну партійну роботу в Україну. Організатор партизанського руху на Чернігівщині та Полтавщині, керівник Ніжинського збройного пов­ста­н­ня 1918.

У вересні–листопаді 1918 — командир 1-ї пов­станської української дивізії, сформованої у нейтральній зоні між УНР і РСФРР з більшовицьких партизанських загонів; згодом — начальник штабу формувань групи військ Курського напрямку Української радянської армії; у лютому–травні 1919 — військовий комісар і комен­дант Ніжина; від вересня 1919 — начальник 60-ї стрілецької дивізії, що воювала проти денікінців (нагороджений орденом Червоного Прапора); від лютого 1920 — начальник тилу 12-ї армії; водночас у квітні–травні того ж року командував 47-ю стрілецькою дивізією на польському фронті; 1921–22 — начальник військ ВЧК України і Криму, уповноважений РНК УСРР по боротьбі з бандитизмом; 1923–24 — ін­спектор бо­йової під­готовки при штабі Червоної армії. Від 1924 — на господарській роботі, 1936 пере­ведений до НКВС (ін­спектував обʼєкти, які зводили увʼязнені). 1937 виключений із партії за звинуваче­н­ням у троцькізмі. 31 травня 1938 заарештований, 20 липня 1940 засуджений до 5-ти років по­збавле­н­ня волі. 1943 звільнений. Пере­їхав до Ніжина, працював різноробочим. Реабілітований 1956. У рідному селі встановлено памʼятник К., у Чернігові — погру­д­дя, у Ніжині його імʼям на­звано вулицю.