ДЕДЮ́ЛІН Олександр Васильович (03(15). 08. 1866, с. Срібне, нині смт Черніг. обл. — 16. 10. 1924, Харків) — мікробіо­лог, епізоотолог. Закін. Харків. вет. ін­ститут (1892), де й працював від 1896 (з пере­рвами): від 1907 — екс­траординар. проф., завідувач кафедри бактеріології, від 1917 — ординар. проф., від 1922 — директор Укр. ін­ституту наук. та практич. ветеринарії (нині Ін­ститут екс­перим. і клін. вет. медицини УААН). 1899–1902 — вет. лікар у С.-Петербурзі, керував проведе­н­ням вакцинації проти сибірки та очолював порівнял. дослідж. імунітету коней після за­стосува­н­ня казан. і харків. вакцин у Ярослав. губ. (Росія); 1904 — вет. лікар у Харкові. Ред. ж. «Ветеринарное дело» (1922–24). Брав участь в організації вет. служби в Україні. Ви­вчав хвороби с.-г. тварин, зокрема роз­робляв методи серодіагностики сапу та імунізації коней до нього, започаткував за­стосува­н­ня реакції звʼязува­н­ня комплементу у вірусології (чума свиней), за­пропонував метод щепле­н­ня проти ящуру в скарифіковану шкіру вушної раковини. Д. — один із перших фахівців в Україні з холодил. справи, питань консервува­н­ня мʼяса та рац. викори­ста­н­ня продуктів тварин­ництва.