Дезактивація

ДЕЗАКТИВА́ЦІЯ (від дез…і лат. activus — діяльний) — видале­н­ня радіо­активних за­бруднень (РЗ), здатних при­звести до надфонового опроміне­н­ня людей, з технічних засобів, будівель, ґрунту, сільськогосподарських посівів і сировини, одягу, продовольства, води, повітря та інших середовищ. РЗ може від­буватися шляхом без­посеред. контакту з середовищем, що містить радіонукліди, або за рахунок осі­да­н­ня чи осадже­н­ня їх з повітря. Можливі випадки РЗ радіонуклідами в молекуляр. або іон­ній формах та твердими або рідкими частками, що містять у собі радіонукліди. Мета Д. — під­вище­н­ня радіац. без­пеки. Ефективність Д. оцінюють величиною її коефіцієнта, що дорівнює від­ношен­ню величини радіо­активності початкового РЗ обʼєкта до значе­н­ня, яке залишається на ньому після Д. Коефіцієнт Д. не завжди характеризує її одно­значно, бо не враховує можливості подальшого РЗ вже дез­активованих обʼєктів. У разі по­втор. РЗ використовують багаторазову процедуру Д. Процес Д. має дві стадії: подола­н­ня звʼязку між носіями РЗ і за­брудненою ними поверх­нею та транс­портува­н­ня РЗ з цієї поверх­ні. При обʼєм. за­бруднен­ні перша стадія забезпечує ще й пере­міще­н­ня РЗ на поверх­ню. Фіз.-хім. основи стадій Д. можуть від­різнятися, різними можуть бути умови їхнього викона­н­ня. У звʼязку з тим, що Д. триває від кількох секунд до кількох годин, існує поня­т­тя швидкості Д., яке характеризує зменше­н­ня величини радіо­активності одиниці за­брудненої площі (обʼєму) за одиницю часу. Швидкість Д. дає можливість порівнювати її кінетику при викори­стан­ні різних способів. Спосіб Д. — це сукупність операцій з викори­ста­н­ням певних засобів усуне­н­ня РЗ або їхньої ізоляції на за­брудненій поверх­ні (обʼємі). За агрегат. станом їх поділяють на рідин­ні, без­рідин­ні і комбіновані. Перші повʼязані з дією на радіо­активно за­бруднену поверх­ню в рідині фіз. сил різної природи (струмінь води, ультра­звук, електр. поле), роз­чинів із за­стосува­н­ням фіз.-хім. процесів (адсорбцій., іонно-обмін., мем­бран. та ін.), а також з по­єд­на­н­ням різних видів взаємодії рідкого середовища або піни з радіо­активно за­брудненим тілом. Основою без­рідин. способів Д. є мех. дія потоку газу, від­смоктува­н­ня пилу, мех. зня­т­тя за­брудненого шару і його ізоляція. До комбінованих від­носять способи Д. з викори­ста­н­ням струменя пари, мех. протира­н­ня спец. роз­чинами, за­стосува­н­ня ізолювал., дез­активувал. і локалізувал. плівок і покрит­тів. Функцію остан­ніх виконують лакофарбові і гідрофобізуючі матеріали, полімерні композиції, дис­персні системи у ви­гляді суспензій, паст і гелів. Окрему групу складають способи Д. (очище­н­ня) від РЗ води і повітря. При за­бруднен­ні води нерозчин. радіо­актив. речовинами використовують механізми вимушеного і самост. осадже­н­ня, фільтрації, роз­чин. радіонуклідами — фільтрації через сорбенти, випарюва­н­ня, іонооб­мін. адсорбції та мем­бран­ні технології. Різні способи очище­н­ня радіо­активно за­брудненого повітря за­стосовують для індивід. і групового захисту людей у стаціонар. умовах при екс­плуатації ядер. установок і в аварій. ситуаціях: припливні, циркуляційні і витяжні вентиляц. системи з роз­дільними фільтрами для вилову РЗ у ви­гляді парів (вугільні) й окремих часток (фільтрувал. матеріали, найпоширенішим з яких є синтетична тканина Петрянова). Індивід. захист дихал. системи людини від РЗ у повітрі здійснюють за допомогою ізолювал. і фільтрувал. при­строїв. При організації дез­активац. робіт враховують їхні доцільність, економічність, без­пеку та ефективність. Критерієм доцільності є можливість зниже­н­ня колектив. ефектив. дози опроміне­н­ня (з урахува­н­ням дозозатрат на проведе­н­ня Д.).

До аварії на ЧАЕС найбільш роз­виненими були пром. Д. і Д. місць перед­бачуваного локал. РЗ. Існував також досвід військ. Д., набутий при ви­пробува­н­нях ядер. зброї. Але за умов широкомас­штаб. за­брудне­н­ня і небезпеки опроміне­н­ня великої кількості людей за­значені способи Д. виявилися недо­статньо ефективними. На дез­активац. роботи під час ліквідації наслідків аварії витрачено коштів більше, ніж за весь поперед. період практич. викори­ста­н­ня атом. енергії. Знач. внесок у роз­виток сучас. способів Д. зробили вчені ін­ститутів хім.-технол. профілю НАНУ і низки галуз. ін­ститутів України. Фахівців у цій галузі в Україні готують Севастоп. ін­ститут ядер. енергії та промисловості й Одес. політех. університет.

Завантажити статтю