ДЕЗОДОРА́ЦІЯ (від дез... і лат. odoratio — нюх, запах) — сукупність заходів, спрямованих на усуне­н­ня не­приємних запахів. Роз­різняють Д. повітря від запахів, утворених внаслідок гни­т­тя орган. субстратів, та Д. води — по­збавле­н­ня її запаху і присмаку. Певний присмак (солоний, гіркий, солодкий, кислий), який іноді мають природні води, повʼяз. з наявністю роз­чинених речовин (МgSО4, NaCl, МgСl2, вуглекислота та ін.), а також надлишком солей заліза, марганцю, кальцію тощо. Ще більше роз­чинених домішок, які надають не­приємного запаху, у стічних водах. Характер та інтенсивність запаху і присмаку води ви­значають органолептичним методом. Для її Д. використовують аерацію, хлорува­н­ня, ректифікацію, дис­тиляцію, обробку водяною парою або димовими газами, окисне­н­ня під тиском, озонува­н­ня, екс­тракцію, адсорбцію, дегазацію, мікробіол. окисне­н­ня та ін. Вибір способу залежить від його ефективності та екон. доцільності.