ДЕКЛАРА́ЦІЯ ПРАВ НАЦІОНА́ЛЬНОСТЕЙ УКРАЇ́НИ 1991 Цим документом, ухваленим ВР 1 листопада 1991, Україна гарантувала всім народам, нац. групам і громадянам України, які проживають на її тер., рівні політ., екон., соц., культурні права й заборонила будь-яку дис­кримінацію за нац. ознакою, прояви якої мали каратися законом. Надавши всім нац. групам право вільно користуватися рідними мовами в усіх сферах сусп. життя (освіта, виробництво, одержа­н­ня та роз­по­всюдже­н­ня інформації), держава взяла на себе обовʼязок створювати належні умови для роз­витку всіх нац. мов і культур.

Згідно із положе­н­нями декларації, громадянам України будь-якої національності гарантоване право сповід­увати власну релігію, використовувати нац. символіку, від­значати нац. свята, брати участь у традиц. обрядах своїх народів. Також вони мають право створювати культурні центри, товариства, земляцтва, обʼ­єд­на­н­ня та спрямовувати їхню діяльність на роз­виток нац. культури; мати нац. газети, журнали, видавництва, музеї, художні колективи, театри, кіностудії. Нац. культурні центри й товариства та пред­ставники нац. меншин отримали право на вільні контакти зі своїми істор. батьківщинами. Під захист закону взяті памʼятки історії та культури нац. груп. Положе­н­ня декларації конкретизовані й закріплені у Законі України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992.