Декрети радянської влади
ДЕКРЕ́ТИ РАДЯ́НСЬКОЇ ВЛА́ДИ – законодавчі акти з’їздів Рад, ВЦВК і РНК РСФРР з найважливіших питань державного життя в перші роки існування радянської влади. З утворенням СРСР акти у формі декретів (франц. décret, від лат. decretum — рішення, указ, постанова) видавали ЦВК, його президія та РНК. Термін «декрет» у той час використовували на позначення не лише законодав. актів (їх іноді називали постановами), але й для різноманіт. розпоряджень. Перші декрети рад. влади (про мир, землю та створення тимчас. робітн.-селян. уряду), написані В. Леніним, ухвалив 2-й Всерос. з’їзд рад, що відбувся 25–27 жовтня (7–9 листопада) 1917 у Петрограді (нині С.-Петербург). Привабливі для широкого загалу положення декретів приховували справжні наміри більшовиків. Приймаючи декрет про мир, вони виконували дану кер-ву Німеччини обіцянку вивести Росію з війни шляхом укладення сепарат. миру в обмін на фінанс. і політ. допомогу. Хоча в декреті про землю (запозиченому з політ. програми есерів) йшлося про її передачу в приватну власність сільс. громадам, насправді більшовики обстоювали держ. власність на землю, що підтвердили їхні подальші дії (встановлення держ. монополії на ціни й торгівлю продовольством, колективізація та ін.), а декларована роздача землі стала лише тактич. кроком для завоювання прихильності селян. З метою надати легітимності насильниц. захопленню влади, більшов. кер. заявляли, що відповід. декрет мають затвердити Установчі збори, які розігнали за їх наказом на наступ. день після поч. роботи. Декрети про створення першого рад. уряду, заснування рад. центр. установ, нового суду та ін. започаткували розбудову рад. держ. апарату. Соціаліст. експерименти щодо перетворення екон. ладу розпочались з прийняттям декретів про організацію робітн. контролю над виробництвом і розподілом продуктів, націоналізацію банків, великих пром. підприємств, торг. флоту, а поч. плановому упр. всім нар.-госп. життям країни поклав декрет про організацію Вищої ради нар. господарства. Масовий опір насильниц. встановленню рад. влади обумовив прийняття декретів про організацію Червоної армії та флоту (січень 1918) і декрету-відозви РНК «Социалистическое отечество в опасности!» (лютий 1918). Практика ухвалення декретів-відозв у подальшому стала звич. явищем для рад. влади: вони приймались під час активізації боротьби з А. Денікіним, П. Врангелем, при підготовці до рад.-польс. війни та ін. Для поширення більшов. ідей в усіх сферах життєдіяльності суспільства прийнято десятки декретів, що врегульовували держ.-церк. відносини, питання науки, школи й освіти, вибор. прав, соц. забезпечення робітників і службовців тощо. Кілька декретів видали органи влади Рад. України, зокрема стосовно питань націоналізації підприємств, створення рад. держ. апарату, заміну старих органів упр. новими, соціаліст. перебудови науки, освіти й культури. Згідно з резолюцією 1-го Всеукр. з’їзду рад від 12(25) грудня 1917 «Про організацію влади на Україні» ЦВК УСРР постановою від 14(27) грудня 1917 поширив на тер. респ. дію декретів і розпоряджень уряду Рад. Росії. Така практика застосовувалась і надалі, тому влас. (нац.) права у Рад. Україні не було. Конституціями СРСР 1936 та УРСР 1937 видання декретів не передбачене.
Літ.: Гражданская война на Украине. 1918–1920: Сб. док. и мат. Т. 2. К., 1967; Декреты Советской власти. Т. 5. Москва, 1971; Гриценко А. П. Політичні сили в боротьбі за владу в Україні. Рік 1919-й. К., 1997.
В. П. Капелюшний
Рекомендована література
- Гражданская война на Украине. 1918–1920: Сб. док. и мат. Т. 2. К., 1967;
- Декреты Советской власти. Т. 5. Москва, 1971;
- Гриценко А. П. Політичні сили в боротьбі за владу в Україні. Рік 1919-й. К., 1997.
В. П. Капелюшний
Світ-суспільство-культура 
