Декрети радянської влади

Визначення і загальна характеристика

ДЕКРЕ́ТИ РАДЯ́НСЬКОЇ ВЛА́ДИ — законодавчі акти зʼ­їздів Рад, ВЦВК і РНК РСФРР з найважливіших питань державного життя в перші роки існува­н­ня радянської влади. З утворе­н­ням СРСР акти у формі декретів (франц. décret, від лат. decretum — ріше­н­ня, указ, по­станова) видавали ЦВК, його президія та РНК. Термін «декрет» у той час використовували на по­значе­н­ня не лише законодав. актів (їх іноді називали по­становами), але й для різноманіт. роз­поряджень. Перші декрети рад. влади (про мир, землю та створе­н­ня тимчас. робітн.-селян. уряду), написані В. Леніним, ухвалив 2-й Всерос. зʼїзд рад, що від­бувся 25–27 жовтня (7–9 листопада) 1917 у Петро­граді (нині С.-Петербург). Привабливі для широкого загалу положе­н­ня декретів приховували справжні наміри більшовиків. При­ймаючи декрет про мир, вони виконували дану кер-ву Німеч­чини обіцянку вивести Росію з війни шляхом укладе­н­ня сепарат. миру в обмін на фінанс. і політ. допомогу. Хоча в декреті про землю (запозиченому з політ. про­грами есерів) йшлося про її пере­дачу в приватну власність сільс. громадам, на­справді більшовики об­стоювали держ. власність на землю, що під­твердили їхні подальші дії (встановле­н­ня держ. монополії на ціни й торгівлю продовольством, колективізація та ін.), а декларована роз­дача землі стала лише тактич. кроком для завоюва­н­ня прихильності селян. З метою надати легітимності насильниц. захоплен­ню влади, більшов. кер. заявляли, що від­повід. декрет мають затвердити Установчі збори, які ро­зігнали за їх наказом на на­ступ. день після поч. роботи. Декрети про створе­н­ня першого рад. уряду, заснува­н­ня рад. центр. установ, нового суду та ін. започаткували роз­будову рад. держ. апарату. Соціаліст. екс­перименти щодо пере­творе­н­ня екон. ладу роз­почались з прийня­т­тям декретів про організацію робітн. контролю над виробництвом і роз­поділом продуктів, націоналізацію банків, великих пром. під­приємств, торг. флоту, а поч. плановому упр. всім нар.-госп. жи­т­тям країни поклав декрет про організацію Вищої ради нар. господарства. Масовий опір насильниц. встановлен­ню рад. влади об­умовив прийня­т­тя декретів про організацію Червоної армії та флоту (січень 1918) і декрету-ві­дозви РНК «Социалистическое отечество в опасности!» (лютий 1918). Практика ухвале­н­ня декретів-ві­дозв у подальшому стала звич. явищем для рад. влади: вони при­ймались під час активізації боротьби з А. Денікіним, П. Врангелем, при під­готовці до рад.-польс. війни та ін. Для пошире­н­ня більшов. ідей в усіх сферах жит­тєдіяльності су­спільства прийнято десятки декретів, що врегульовували держ.-церк. від­носини, пита­н­ня науки, школи й освіти, вибор. прав, соц. забезпече­н­ня робітників і службовців тощо. Кілька декретів видали органи влади Рад. України, зокрема стосовно питань націоналізації під­приємств, створе­н­ня рад. держ. апарату, заміну старих органів упр. новими, соціаліст. пере­будови науки, освіти й культури. Згідно з резолюцією 1-го Всеукр. зʼ­їзду рад від 12(25) грудня 1917 «Про організацію влади на Україні» ЦВК УСРР по­становою від 14(27) грудня 1917 поширив на тер. респ. дію декретів і роз­поряджень уряду Рад. Росії. Така практика за­стосовувалась і надалі, тому влас. (нац.) права у Рад. Україні не було. Кон­ституціями СРСР 1936 та УРСР 1937 ви­да­н­ня декретів не перед­бачене.

Літ.: Граж­данская война на Украине. 1918–1920: Сб. док. и мат. Т. 2. К., 1967; Декреты Советской власти. Т. 5. Москва, 1971; Гриценко А. П. Політичні сили в боротьбі за владу в Україні. Рік 1919-й. К., 1997.

В. П. Капелюшний

Завантажити статтю