Делімарський Юрій Костянтинович
ДЕЛІМА́РСЬКИЙ Юрій Костянтинович (23. 04 (06. 05). 1904, с. Краснопілка, нині Гайсин. р-ну Вінн. обл. — 02. 06. 1990, Київ) — фахівець у галузі неорганічної хімії та електрохімії. Доктор хімічних наук (1949), професор (1950), академік АН УРСР (1957). Заслужений діяч науки УРСР (1974). Премія ім. Л. Писаржевського АН УРСР (1972). Золота медаль ім. Д. Менделєєва (1980). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1988). Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. ІНО (1928). Викладав у Київ. політех. інституті (1932–34). Від 1934 — в Інституті заг. та неорган. хімії АН УРСР (Київ): зав. лаб. розплавл. солей (1939–41, 1944–87), водночас заст. дир. з наукової роботи (1944–57), дир. (1960–73), завідувач відділу електрохімії розплавл. солей (1973–87), радник при дирекції (від 1987). За сумісн. 1951–64 — завідувач кафедри неорган. хімії Київ. університету. Очолював Відділ. хім. і геол. наук АН УРСР (1957–60). Співавтор відкриття явища переносу металу з катоду на анод при електролізі іонних розплавів (1960). Засн. школи фіз. хімії та електрохімії розплавл. солей. Створив заг. теорію електрод. потенціалів та електрорушій. сил; розробив основи полярографії, комплексоутворення, кислот.-основ. рівноваг в іонних розплавах; одержав фундам. результати з будови і фізико-хімії високотемператур. електролітів, термодинаміки і кінетики електрод. процесів. Створив низку нових технологій: електроліт. одержання і рафінування металів (берилій, кремній, олово, свинець, сурма, вісмут), сплавів і сполук (алюмінієві лігатури, силумін, силіциди, телуриди), нові способи нанесення гальваніч. покриттів (цинкування, кадміювання, алюмініювання, титанування, вольфрамування), електроліт. очищення стальних відливок сульфідування поверхні сталі та чавуну, нові флюси і дегазатори. Був гол. ред. «Украинского химического журнала» (1968–88), кер. секції високотемператур. хімії Міжнар. електрохім. товариства (1966–76), головою наук. рад АН СРСР з фізико-хімії іонних розплавів (1969–89), АН УРСР з електрохім. кінетики і термодинаміки (1967–78), респ. правління Всесоюз. хім. товариства ім. Д. Менделєєва (1970–83).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Электрохимия расплавленных солей. Москва, 1960 (співавтор); Электродные процессы и методы исследования в полярографии. К., 1960 (співавтор); Электролитическое лужение из солевых расплавов. К., 1967 (співавтор); Сто лет периодического закона. К., 1969 (співавтор); Полярография на твердых электродах. К., 1970 (співавтор); Неорганическая химия. К., 1973; Структурные свойства ионных расплавов. К., 1974; Электрохимия ионных расплавов. Москва, 1978; Химия ионных расплавов. К., 1980; Теоретические основы электролиза ионных расплавов. Москва, 1986; Прикладная химия ионных расплавов. К., 1988 (співавтор).
Рекомендована література
Завантажити статтю
