ДЕЛЮВІА́ЛЬНІ УТВО́РЕ­Н­НЯ (від лат. deluo — змиваю) — геологічні наноси, що формуються внаслідок змива­н­ня зруйнованих гірських порід дощовими потоками і талими сніговими водами, а також їх сповза­н­ня під впливом сили тяжі­н­ня, морозного зсуву та плин­ності ґрунту (солифлюкція). Утворюються на схилах і біля їхнього під­ніж­жя. Ін. назва — делювій. Як ген. тип ви­значені 1888 О. Па­вловим. Д. у. мають різний склад (від глин і пісків до валунів) і мало від­сортовані. У делювії золотонос. р-нів утворюються роз­сипні родовища золота (Берегів. нагірʼя в Закарпат­ті), а також олова, вольфраму та ін. металів. Делювіал. четвертин­ні су­глинки широко використовують, зокрема і в Україні ще з часів трипіл. культури, для виготовле­н­ня буд. матеріалів і глиняного посуду.