Кроткий Еміль

КРО́ТКИЙ Еміль (справж. — Герман Ем­мануїл Якович; 26. 12. 1892(07. 01. 1893), с. Зіньківці Поділ. пов. Поділ. губ., нині Камʼянець-По­­діл. р-ну Хмельн. обл. — 10. 02. 1963, Москва) — поет, сатирик. Член СП СРСР (1959). Навч. у Ка­­мʼянець-Поділ. гімназії. Дебютував 1911 у ж. «Крокодил» (Одеса). На за­проше­н­ня М. Горького 1917 пере­їхав до Петро­града (нині С.-Пе­тербург). 1918–20 — у Харкові. Від 1920 — у Москві: кор. г. «Труд»; від 1931 (з пере­рвами) — у ж. «Крокодил». 1933 ре­прес., пере­бував на заслан­ні у м. Камєнь-на-Обі (1933–36), м. Можайськ (1936–41); працював ред. сатир. від­ділу «Прямой на­водкой» у г. «Ком­мунист» (1941–44, м. Астрахань; усі — РФ); відп. секр. г. «За стахановский лов». Автор кн. «Казка про те, як цар місця по­збувся» (О., 1917), зб. поезій «Растоплен­ный полюс», «Повесть об Иванушке-Дурачке (Рус­ская история в стихах)» (обидві — Петро­град; усі — 1918), зб. «Скифский берег», поеми «Разговор с Вильсоном», казки «Кувырком» (усі — Харків; 1918–20), «Стихи о Москве» (Екатеринбург, 1922), «Порт­рет и зеркало» (1956), «Сатирик в Космосе» (1956), «В беспорядке дискусии» (1964), афоризмів «Отрывки из ненаписан­ного» (1966; усі — Москва). У романі І. Ільфа і Є. Петрова «Золоте теля» К. зображено під іменем фейлетоніста Гаргантюа.

Завантажити статтю