Демографічна криза

Визначення і загальна характеристика

ДЕМО­ГРАФІ́ЧНА КРИ́ЗА — стан демореальності, для якого характерна втрата здатності су­спільного організму країни до самовід­творе­н­ня населе­н­ня у досягнутій якості й кількості. Хоча окремі складові Д. к. формувались в Україні протягом багатьох десятиліть, задовго до сучас. політ. і соц.-екон. змін, криза 1990-х рр. пере­рвала від­носно плавну демогр. динаміку та посилила негативні тенденції у всіх складових демо­процесу. Нині Україна належить до найнеблагополучніших у демогр. від­ношен­ні країн світу. Важливий прояв сучас. Д. к. в Україні — кризовий стан дітород. діяльності. Більшість шлюб. пар обмежуються народже­н­ням однієї дитини або залишаються без­дітними, внаслідок чого рівень народжуваності вкрай низький. 2007 сумар. показник народжуваності становив 1,3 дитини на жінку (в містах — 1,2, селах — 1,6), в той час як для т. зв. нульового приросту за даного рівня смертності він має становити 2,3 дитини. Навіть у селах, де традиційно народжуваність вища, ніж у містах, від 1993 показник сумар. народжуваності впав значно нижче рівня, потрібного для простого від­творе­н­ня насел. Гол. чин­ник низької дітород. активності — недо­статнє екон. забезпече­н­ня. Рівень доходів пере­важної більшості насел. недо­статній не лише для утримува­н­ня та вихова­н­ня бажаної кількості здорових дітей, а й для належ. від­новле­н­ня робочої сили батьків. Задоволе­н­ня потреби в дітях, материнстві й батьківстві конкурує з низкою ін. потреб, тим елементарніших, чим нижчий рівень життя сімʼї. Зниже­н­ня народжувності, втрата традицій багатодітності — фундаментал. тенденція сучасності. Демогр. ситуація в економічно роз­винутих країнах також характеризується паді­н­ням народжуваності, однак його су­проводжує значне під­вище­н­ня середньої тривалості життя, що сут­тєво послаблює депопуляцію. Фундаментал. складовою й проявом сучас. кризи деморельності в Україні стала криза здоровʼя людності як базової його властивості та інтеграл. показника демогр. і заг.-соц. благополуч­чя. Стан здоровʼя у пере­хід. до ринк. економіки період значно погіршився внаслідок зубожі­н­ня пере­важної більшості громадян України, соц. стресу, занепаду системи охорони здоровʼя (особливо у сільс. місцевості), пошире­н­ня пияцтва та наркоманії. Це зумовило сут­тєве зниже­н­ня середньої тривалості життя, включно з тривалістю його здорового періоду. За даними Ін­ституту демо­графії та соц. дослідж. НАНУ, 2007 середня тривалість життя в Україні становила 68 р. (чоловіків — 62, жінок — 74). За цим показником вона від­стає від країн ЄС на 10 р., від Японії (країни найнижчої смертності) — на 14 р. Для України характерна значно менша тривалість життя у чоловіків, ніж у жінок (2007 різниця становила 12 р.). Особливо значна надсмертність у чоловіків праце­здат. віку викликана пере­важно зовн., соціально об­умовленими (нещасні випадки, вбивства, самогубства та ін.) чин­никами, а також хворобами системи кровообігу й онкол. захворюва­н­нями. Загалом у чоловіків зовн. (соціально об­умовлені) причини смерті посідають друге місце після хвороб системи кровообігу (у чоловіків праце­здат. віку — перше місце). Зросла смертність від інфекц. захворювань, а пошире­н­ня ВІЛ/СНІДу і туберкульозу набуло мас­штабів епідемій. Не­сприятливе спів­від­ноше­н­ня між народжуваністю та смертністю досягло межі депопуляції — кількість померлих почала пере­вищувати кількість народжених (у селах — 1979, містах — 1992).

Депопуляція, яка є проявом і складовою Д. к., 2001 набула всеукр. характеру. Нетто-коефіцієнт від­творе­н­ня насел., що вказує, якою мірою попереднє поколі­н­ня замінюється на­ступним, 2007 становив 0,6. Ката­строф. ситуація склалася у селах: 2006 у 96 % сільс. адм. р-нів чисельність померлих була більшою, ніж чисельність народжених, зокрема у 68 % р-нів вона у 2 рази пере­вищувала чисельність народжених. З поч. 1993 до поч. 2008 насел. України зменшилося на 5,9 млн осіб (81 % становило природне зменше­н­ня). Без­прецедент. паді­н­ням народжуваності 1990-х рр. (осн. складова швидкої депопуляції) при­скорені довготривалі якісні зміни у віковому складі насел. (зменше­н­ня частки дітей і збільше­н­ня частки людей старшого та похилого віку). Значне при­скоре­н­ня старі­н­ня насел. дає під­стави кваліфікувати його як один із важл. проявів Д. к. Частка насел. у віці, старшому за праце­здат., на поч. 2008 становила 24 % (у містах — 23 %, селах — 27 %). Україна посідає 11 місце у світі за величиною частки насел. віком 60 р. і старше після найбільш демогра- фічно старих країн (Італія, Греція, Німеч­чина, Японія, Швеція та ін.). Для порівня­н­ня: Білорусь посідає за цим показником 23 місце, РФ — 27. Сформувалось за­мкнене коло — депопуляція викликає старі­н­ня насел., а по­старі­н­ня посилює депопуляцію. Його можна ро­зі­рвати лише шляхом покраще­н­ня соц.-екон. якості насел., що матиме наслідком під­вище­н­ня стандартів життя і позитивні зміни у демогр. поведінці. Більш високий рівень по­старі­н­ня у селах зумовлює і більше «навантаже­н­ня» на праце­здатне насел. Загалом по Україні на 1000 осіб у праце­здат. віці на поч. 2008 припадало 649 осіб у непраце­здат. (у сільс. місцевості цей показник становить 804 ‰, у міських поселе­н­нях — 585 ‰). Кількість дітей у «навантажен­ні» продовжує зменшуватись, а кількість осіб похилого віку — збільшуватись. Це зумовлює різні демогр. перед­умови формува­н­ня рівнів життя в містах і селах. Демогр. про­гноз свідчить, що у пер­спективі ступ. по­старі­н­ня насел. у селах зменшуватиметься, а в містах — збільшуватиметься, що від­повід­но по­значиться на динаміці між­поселен. від­мін­ностей демогр. «навантаже­н­ня». Виріше­н­ня про­блеми помʼякше­н­ня депопуляції за рахунок компенсації природ. зменше­н­ня міграц. приростом, на якому наполягають деякі науковці та який є най­простішим способом під­трима­н­ня чисельності насел., що не вимагає тривалого часу, для України не­прийнятне. За наявного рівня народжуваності для простого заміще­н­ня або т. зв. нульового приросту насел. потрібно, щоб чисельність дорослих зросла майже вдвічі, тобто ім­мі­гранти повин­ні становити половину цієї чисельності, що може викликати небезпеку поруше­н­ня єд­ності та внутр. рівноваги су­спільства. Здійсне­н­ня політики при­йому великої кількості мі­грантів із країн з ін. культурою за­звичай су­проводжується деформацією усталених якіс. характеристик насел. і породжує низку про­блем, повʼязаних з труднощами взаємоадаптації корін. і прибулого насел. Важливим, історично виправ­даним і справедливим засобом збереже­н­ня чисельності насел. є створе­н­ня сприятл. умов для поверне­н­ня в Україну людей, які мають укр. корені й проживають за кордоном. Оскільки самовід­творе­н­ня насел. не обмежене лише його природ. рухом, Д. к. не може бути зведена тільки до депопуляції. За помір. депопуляції, коли зменше­н­ня кількості насел. су­проводжує під­вище­н­ня його якіс. характеристик, особливо стану здоровʼя і середньої тривалості життя, певний час самовід­творе­н­ня насел., його демогр. і су­спільно-екон. потенціалів може зберігатись. Така ситуація склалася у країнах Заходу із низькою народжуваністю. Від цих країн Україна сут­тєво від­різняється де­градацією якості насел., що надає демогр. ситуації характеру го­строї кризи. Не­сприятливі зміни у стані здоровʼя та соц.-екон. складі насел., зокрема освіт., профес. і кваліфікац., зумовлені насамперед без­робі­т­тям і низькою оплатою праці. Зменше­н­ня можливостей для ефектив. за­стосува­н­ня праці та роз­по­всюдженість зайнятості багатьма видами діяльності, які не від­повід­ають рівню та характеру набутих профес. й інтелектуал. потенціалів, призводять до втрати кваліфікації. Такі чин­ники, у свою чергу, викликають пошире­н­ня маргіналізації, яка су­проводжується знач. мас­штабами без­притульності, включаючи дитячу. Не­сприятлива ситуація склалася і на всіх рівнях освіти: частина дітей взагалі не від­відує школу, від­булось скороче­н­ня до­ступу до вищої профес. освіти через пошире­н­ня її платності, погіршилась якість освіти. Значні втрати сукуп. трудового потенціалу спричиняє зовн. трудова міграція. Загалом від­бувається швидка руйнація механізмів від­творе­н­ня робочої сили, яка б від­повід­ала сучас. вимогам. Одним із проявів сучас. Д. к. є становище укр. жінок у су­спільстві. Рівність в оплаті праці чоловіків і жінок де-юре не від­повід­ає її нерівності де-факто: заробітна плата жінок сут­тєво нижча заробіт. плати чоловіків при від­сутності від­повід. ґендер. від­мін­ностей в освіті. Жінки зайняті більше, ніж чоловіки, викона­н­ням робіт, що потребують меншої кваліфікації. Вони працюють у найменш пре­стиж. галузях економіки при їх над­звичайно низькій частці на керів. посадах в усіх сферах виробництва, науки, культури й упр. (профес.-освітня під­готовка жінок не має адекват. за­стосува­н­ня).

Входже­н­ня у Д. к. було повʼязане насамперед з нежит­тє­здатністю старого сусп. організму, вихід з неї — тривалий і склад. процес формува­н­ня нового сусп. організму, оздоровле­н­ня механізму самовід­творе­н­ня насел., порушеного особливостями як від­даленої, так і сучас. соц.-екон. історії. Вихід із соц.-екон. кризи як істор. пере­хід людності України від якості субʼєкта старого сусп. організму до якості субʼєкта нового сусп. організму означатиме заверше­н­ня не Д. к. взагалі, а лише її першого, най­складнішого та найгострішого у соц. від­ношен­ні етапу. Досягне­н­ня необхід. для сімʼї і су­спільства режиму природ. руху насел., потрібної збалансованості народжуваності й смертності буде змістом другого етапу подола­н­ня Д. к. в Україні. Він може від­буватися лише на основі результатів першого етапу, тому «пере­лом» демогр. ситуації як складова подола­н­ня Д. к. — над­звичайно складне зав­да­н­ня, що вирішуватиметься багатьма поколі­н­нями і буде результатом роз­витку всіх без винятку сфер жит­тєдіяльності су­спільства, під­вище­н­ня їх демогр. спрямованості та ефективності. Осн. зміст процесу протидії Д. к. в Україні має полягати не у припинен­ні депопуляції, що неможливо, а у формуван­ні субʼєкта нового сусп. організму на основі створе­н­ня самодо­стат. нац. господарства, усунен­ні збоїв у механізмі роз­витку соц. якості насел., його трудового потенціалу. Насамперед мають бути забезпечені умови для тривалого й повноцін. життя людей. Це можливе за умови здійсне­н­ня такої стратегії соц.-екон. роз­витку, яка перед­бачає посиле­н­ня демогр. спрямованості й під­вище­н­ня демогр. ефективності усіх видів держ. політики, їх більше при­стосува­н­ня до виріше­н­ня демогр. про­блем у широкому ро­зумін­ні. Усі демо­графічно важливі соц.-екон. ріше­н­ня, проекти і про­грами мають стати інструментами досягне­н­ня певних результатів у зміні демореальності у бажаному напрямі. Для цього, зокрема, потрібна демогр. екс­пертиза осн. ініціатив держави у сфері екон., політ. й культур. будівництва з метою мінімізації негатив. впливу на демогр. процеси, особливо на формува­н­ня здоровʼя людності (перед­умова такого поліпше­н­ня — орієнтація усіх сфер су­спільства на створе­н­ня здорових умов життя, особливо умов праці та її гідної оплати, під­тримку здорового способу життя). Збереже­н­ня і поліпше­н­ня здоровʼя сприятиме також помʼякшен­ню депопуляції через зниже­н­ня смертності.

Станом на 2008 від­сутні ґрунтовні ознаки позитив. змін у кризовій демореальності України. Хоча КМ 2006 затвердив стратегію демогр. роз­витку на період до 2015, від­повід­ні заходи не­адекватні мас­штабу і гостроті Д. к. Осн. складовою нац. демогр. політики в Україні, як і раніше, залишаються заходи, спрямовані на під­вище­н­ня рівня дітород. активності. Найбільш вагомий серед них — значне під­вище­н­ня з 1 квітня 2005 одноразової допомоги жінкам у звʼязку з народже­н­ням дитини, що зумовило деяке під­вище­н­ня сумарного показника народжуваності (з 1,1 дитини у роз­рахунку на одну жінку 2005 до 1,3 2007). Однак вітчизн. і зарубіж. досвід засвідчує, що допомоги на дітей як інструмент демогр. політики мають короткочас. ефект і не змінюють заг. не­сприятливої демогр. ситуації. Найважливіший аспект матеріал. забезпече­н­ня від­творе­н­ня насел., включаючи його здоровʼя, — наявність у складі заробіт. плати, окрім покри­т­тя витрат на від­новле­н­ня функціонуючої робочої сили, такої її частини, яка була б до­статньою для утрима­н­ня і вихова­н­ня необхід. для сімʼї та су­спільства числа здорових дітей. На­зріла нагальна необхідність формува­н­ня нац. демогр. політики, здатної запобігти подальшому по­глиблен­ню кризового стану демореальності. Гол. про­блема сьогоде­н­ня — від­верне­н­ня нац. Д. к. (кризи демореальності з непередбачуваними наслідками), що вимагає більш економічно і демо­графічно ефектив. господарюва­н­ня, задія­н­ня широкого спектру заходів, спрямованих на комплексне виріше­н­ня демогр. про­блем.

Літ.: Стешенко В., Піскунов В. До пита­н­ня про концепцію національної демо­графічної політики // Демогр. дослідж. Вип. 18. К., 1996; W. Rowe John, L. Kahn Robert. Successful Ageing. New York, 1998; Стешенко В., Рудницький О., Хомра О., Стефановський А. Демо­графічні пер­спективи України до 2026 року. К., 1999; Піскунов В. До зʼясува­н­ня чин­ників сучасної кризи демореальності в Україні. К., 1999; Below Replacement Fertility // Population bulletin of the United Nations. Special Issue. New York, 2000. № 40–41; New Demographic Faces of Europe. Berlin, 2000; Демо­графічна криза в Україні. Про­блеми дослідже­н­ня, витоки, складові, напрями протидії. К., 2001; Preparating for an aging word. Washington, 2001; Гундаров И. А. Демо­графическая ката­строфа в Рос­сии: причины, механизм, пути преодоления. Москва, 2001; Демо­графічна криза в Україні. Її причини та наслідки: Зб. мат. К., 2003; Населе­н­ня України в дзеркалі пере­пису // Перший Всеукр. пере­пис насел.: істор., методол., соц., екон., етнічні аспекти. К., 2004; Парадиш Я. Польща і Україна: демо­графічні наслідки двох шляхів від­ходже­н­ня від комунізму // Регіон. економіка. 2004. № 1; Римашевская Н. Человеческий потенциал Рос­сии и про­блемы «сбережения населения» // Рос. экон. журн. 2004. № 9–10; Демо­графическая модернизация в Рос­сии, 1900–2000. Москва, 2006; Стратегія демо­графічного роз­витку на 2006–2015 роки // Демо­графія та соц. економіка. К., 2006. № 1; Стешенко В. С., Піскунов В. П. Деякі теоретичні аспекти протидії демо­графічній кризі в Україні // Демогр. роз­виток України та пріоритетні зав­да­н­ня демогр. політики: Зб. мат. між­нар. наук.-практ. конф. Т. 1. К., 2006; Курило І. О. Соціально-економічна структура населе­н­ня: еволюція, сучасність, транс­формації. К., 2006; Cмертність населе­н­ня України в трудо­активному віці. К., 2007; Населе­н­ня України: соціально-демо­графічні про­блеми українського села. К., 2007.

В. С. Стешенко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю