Демографічна політика

ДЕМОГРАФІ́ЧНА ПОЛІ́ТИКА – цілеспрямована діяльність державних органів та інших соціальних інститутів у галузі регулювання процесів відтворення населення. Питання відтворення насел., динаміки його чисельності, внутр. закономірності розвитку, взаємозв’язку із суспільно-екон. процесами завжди привертали увагу дослідників. В античні часи вважалося, що зростання насел. може прискорювати або гальмувати екон. розвиток. Такий підхід відповідав розумінню насел. насамперед як засобу існування й розвитку держави і суспільства, ресурсу, використання якого вкрай необхідне для процесу сусп. виробництва. Незважаючи на те, що людина одночасно є і засобом, і метою виробництва, Д. п. здебільшого розглядають як спосіб приведення людського капіталу у відповідність із сусп. потребами. Причому ці потреби можуть мати не лише екон., а й політ. характер. Зниження народжуваності у країнах Європи у майбутньому може призвести не тільки до нестачі робочої сили для сусп. виробництва, а й занепаду цілих народів як етнонац. і культур. утворень, а у країнах, що розвиваються, надмір. приріст насел. гальмує екон. розвиток.

В історії відомі спроби держ. впливу на демогр. процеси (переважно на народжуваність). У Давньому Римі на поч. н. е. діяли закони, які заохочували шлюби для підвищення народжуваності серед вільного населення. За часів феодалізму представники духовенства всіляко підтримували великі сім’ї та прищеплювали відповідну поведінку населенню. У 20 ст. приклад цілеспрямов. заходів щодо заохочення дітород. активності подала 1946 Франція, де під загрозою кількіс. скорочення насел. запроваджено широку систему грош. виплат сім’ям, що заохочувала народження першої, другої, а особливо — третьої дитини. У 1960–70-і рр. окремі заходи стимулювання дітород. діяльності впроваджені у багатьох європ. країнах (як капіталіст., так і соціаліст.). Натомість в Індії на заходи щодо зниження народжуваності у 1969–74 виділено бл. 3 млрд рупій, витрачених на пропаганду переваг малодіт. сім’ї, сучас. засобів обмеження народжуваності та, у деяких випадках, на надання матеріал. пільг сім’ям, які брали активну участь у реалізації програм планування сім’ї. У Китаї, починаючи від 1970-х рр., з метою зниження народжуваності запроваджено адм. й матеріал. покарання осіб, які порушили визначені вимоги щодо кількості й термінів народження дітей. У кожному конкрет. випадку ефект від запроваджуваних заходів був різним. Зокрема, Франції на півсторіччя вдалося відстрочити зниження народжуваності до рівня менше 2-х дітей на одну жінку. Заходи щодо стимулювання дітород. активності у колиш. соціаліст. країнах мали короткотерміновий ефект, після чого народжуваність повернулася до поперед. рівня. Програми, впроваджені в Індії, практично не дали результатів, у Китаї упродовж 1970-х рр. народжуваність знизилася майже вдвічі. Різні наслідки держ. політики зумовлені конкрет. обставинами, коли заходи Д. п. здійснювалися або у руслі заг. соц.-екон. політики і відповідали суспільно-істор. передумовам, що склалися, настановам людей у сфері власного відтворення, або суперечили й тому, й іншому. Проте навіть за умови зміни ситуації у бажаному напрямку її масштаби неможливо запланувати чи передбачити, оскільки вони є сумою індивідуал. рішень, індивідуал. поведінки людей. На сучас. етапі Д. п. у більшості високорозвинених країн трансформувалась у сімейну політику, орієнтовану не на кількісні параметри відтворення насел., а на добробут сімей, створення макс. сприятливих умов для виховання підростаючого покоління та ґендерну рівність.

Нинішня демогр. ситуація в Україні вимагає заг.-держ. заходів не тільки з метою сприяння підвищенню народжуваності, а й збереження наяв. людського потенціалу. Уряд. стратегія демогр. розвитку пріоритетами Д. п. визначає: підвищення рівня народжуваності та розвиток сім’ї; поліпшення здоров’я; зниження рівня смертності та збільшення тривалості життя насел.; регулювання міграц. процесів; подолання негатив. наслідків старіння насел.; демогр. розвиток регіонів. Для підвищення рівня народжуваності необхідно формувати у суспільстві сприятливий соц.-психол. клімат для утворення сім’ї та позитивну налаштованість громадян на сімейні цінності, оберігати традиції багатодітності там, де вони ще існують. Це потребує актив. пропаганди через ЗМІ свідомого ставлення до сімей. обов’язків, створення осередків консультатив. допомоги сім’ям тощо. Екон. основа для реалізації сім’єю своєї осн. функції — народження та виховання дітей — має створюватися не тільки у вигляді держ. грош. допомоги сім’ям з дітьми й посилення демогр. спрямованості житл. політики, а насамперед — через удосконалення оплати праці та сприяння формуванню середнього класу. Велике значення мають поліпшення здоров’я та підвищення тривалості життя насел. шляхом впровадження заг.-держ. заходів щодо створення здорового екол. і соц. середовища, гарантування безпеки харчування, розвитку в людей почуття відповідальності за стан власного здоров’я та здоров’я своїх близьких, формування уміння володіти своїм здоров’ям і поліпшувати його якість. Для збереження чисельності та структури насел. на рівні, що забезпечує госп. освоєння території і збереження нац.-культур. цілісності народу України, держава здійснює регулювання міграц. процесів. Цей напрям Д. п. передбачає посилення боротьби з нелегал. міграцією, сприяння репатріації етніч. українців і представників раніше депортов. народів, які повертаються в Україну, створення умов для повноцін. реалізації труд. потенціалу українців на батьківщині та усунення регіон. диспропорцій в екон. розвитку територій та рівні життя насел. держави. Враховуючи збільшення частки осіб літнього віку в структурі насел. і невідворотність цього процесу в майбутньому, держава сприяє гармонізації соц. відносин між представниками різних поколінь й створює умови для реалізації твор. і труд. потенціалу осіб похилого віку, зокрема розробляє та здійснює заходи, спрямовані на підвищення тривалості самост. незалеж. життя осіб похилого віку. Пріоритети держ. політики стосовно демогр. розвитку регіонів полягають у забезпеченні соц. стандартів і соц. гарантій для насел. в усіх регіонах і насел. пунктах країни та координації заходів щодо демогр. розвитку на рівні регіонів, визначених у цільових держ. і регіон. програмах екон. та соц. розвитку. Д. п. України складна і багатопланова, а її здійснення залежить не тільки від органів держ. влади, а й зусиль усього суспільства.

О. М. Палій

завантажити статтю