ДЕ́МО-ДОВГОПІ́ЛЬСЬКИЙ Анатолій Арсенті­йович (31. 12 (13. 01). 1907, С.-Петербург — 15. 10. 1943, Рівне) — режисер, балет­мейстер. Навч. у Рівнен. гімназії (1925–30), ви­вчав театр. справу у Варшаві (1930–35). Здійснив артистичне турне Париж–Лондон–Нью-Йорк (1935–38). У 1938 пере­їхав до м. Хуст (нині Закарп. обл.) з метою взяти участь в обороні Карпат. України; очолював «Летючу естраду», згодом — «Театр вогнен. доби» — перші військ.-патріот. колективи. Від 1941 — директор, реж., балет­мейстер, драматург Рівнен. укр. муз.-драм. театру. Здійснив по­становки «Під­ступність і коха­н­ня» Ф. Шіл­лера (1942), «Мина Мазайло» М. Куліша, «Коха­н­ня верховин» (автор пʼєси; обидві — 1943); танців до ви­став «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «На перші гулі» С. Васильченка, «Будка № 27» І. Франка, «Вечорниці» П. Ніщинського, «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького (усі — 1942–43).