Драченко Іван Григорович

ДРАЧЕ́НКО Іван Григорович (15. 11. 1922, с. Велика Севастянівка, нині Христинів. р-ну Черкас. обл. — 16. 11. 1994, Київ) — військовик. Гвардії капітан (1945). Герой Радянського Союзу (1944). Повний кавалер ордена Слави (усі три — 1944). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди. Закін. Тамбов. військ.-авіац. школу пілотів (РФ, 1943), Київ. університет (1953). В армії від 1941, на фронті від 1943. У 1943 (рятуючи командира полку) в р-ні Харкова на штурмовику Іл-2 таранив винищувач ворога. Під час тарану був тяжко поранений, вистрибнув з парашутом і у непритомному стані потрапив у полон. У таборі під Полтавою військовополон. лікар зробив Д. складну операцію, однак праве око врятувати не вдалося. У вересні 1943 втік з полону, у березні 1944, після лікування у моск. шпиталі, повернувся у свій полк. До серпня 1944 здійснив 100 бойових вильотів як льотчик-штурмовик. Брав участь у 14-ти повітр. боях, особисто збив 5 літаків. Від 1947 — капітан у запасі. Працював дир. школи робітн. молоді № 43, згодом — заступник директора Палацу культури «Україна» у Києві. Автор спогадів «Ради жизни на земле» (К., 1980), «На крыльях мужества» (Москва, 1986).

Завантажити статтю