Дробаха Олександр Іванович

Визначення і загальна характеристика

ДРОБА́ХА Олександр Іванович (25. 08. 1938, с. Олександрівка Приазов. р-ну, нині Запоріз. обл.) — поет, публіцист, крає­знавець, громадсько-політичний діяч. Член НСПУ (1997). Закін. Запоріз. пед. ін­ститут (1960). Учителював на Київщині. 1963 від­відував літ. студію Д. Білоуса, де по­зна­йомився з В. Стусом. Учасник руху шістдесятників, засн. літ. студії «Малинові вітри» у смт Вишгород (нині місто Київ. обл.). На поч. 70-х рр. працював у Київ. обл. товаристві охорони памʼяток історії та культури, після ви­ступу з лекцією «Культура Київ. Русі» звільнений. Очолював Вишгород. рай. організації Товариства української мови та НРУ (1989–90). У 1991–94 — за­ступник голови Київ. обл. організації УРП. Голова ради Вишгород. рай. обʼ­єдн. «Просвіта» (від 1989). Дебютував добіркою віршів у ж. «Дні­про» (1965, № 10). Автор поет. зб. «Папороть» (1969), «Твердиня весни» (1983), «Вишгород серця» (1987), «Українська весна» (2000; усі — Київ), істор.-літ.-крає­знав. кн. «Історичний календар Вишгородщини» (Вишгород; К., 1996), буклета «Межигірський Спас» (2005), зб. істор.-літ. есе «Вишгород семи вітрів» (1999), «Україна нашого життя» (2006), худож.-докум. повістей «Велике серце Геть­манщини», вибр. поезій «Чар-цвіт руки» (обидві — 2008; усі — Київ). Як публіцист ви­ступає на теми укр. державності, від­новле­н­ня і збереже­н­ня нац. святинь тощо. До поет. збірок Д. уві­йшли вірші громадян. звуча­н­ня, у більшості з них від­ображено напругу боротьби у вирі політ. змагань.

Літ.: Зуб І. День буття — день праці // ЛУ. 1970, 9 черв.; Засенко П. Роз­дум про неі­сповід­имі шляхи // Там само. 1998, 22 жовт.; Лупейко В. Святая сила всіх святих // Там само. 2006, 31 серп.

П. П. Засенко

Завантажити статтю