Дровняк Єпіфаній

ДРОВНЯ́К Єпіфаній (псевд.: Никифор Ференч, Никифор Криницький, Криницький, Ян Никифор; 21. 05. 1895, с. Поворозник, побл. м-ка Криниця Новосончів. воєводства, Польща — 10. 10. 1968, с. Фолюш Кроснен. воєводства, Польща, похов. у м. Криниця) — живописець. Срібна медаль Міжнар. виставки мистецтва глухонімих (Рим, 1957). Представник «наїв.» малярства. З дитинства малював ікони, портрети, краєвиди, фантаст. будівлі і міста в техніці акварелі (понад 40 тис. робіт). Талант Д. 1931 відкрив львів. художник Р. Турин, завдяки якому 1931 організовано у Львові першу виставку «Никифорових образків». 1932 малюнки Д. експонувалися у Парижі. Після участі у виставці митців-самоуків (Львів, 1938) ім’я Д. стало популярним. 1947 польс. влада тричі переселяла Д. як лемка на зх. землі, а він повертався в рідні місця, і його залишили в спокої. 1957 польс. мистецтвознавець А. Банах відкрив творчість Д. удруге. Персон. виставки — у Варшаві (1949), Парижі (1959), Львові та Києві (1968). У самобут. стилі Д. поєднано експресіонізм, сюрреалізм, кубізм із давньоукр. візантинізмом; його палітра відзначається колорист. повнотою і соковитістю. В акварелях домінує церк. пейзаж. Не зацікавлений ні славою, ні грошима, Д. продавав за безцінь або дарував тисячі своїх малюнків. 1960 Д. отримав нормал. житл. умови і офіц. опікуна-куратора. Хворий на астму і туберкульоз, він тікав із санаторіїв додому; 1963 їздив на відпочинок у Болгарію, на Чорне море. Деякі роботи зберігаються в МЕХП, Укр. музеї Нью-Йорка. Об’єдн. лемків у Польщі зверталося до ООН з пропозицією оголосити 1975 рік роком Никифора. Про життя й творчість Д. знято кінофільм (1956, реж. Я. Ломницький, сценарій Ґ. Банах), х/ф «Мій Никифор» (2004; реж. К. Краузе, у гол. ролі — Х. Фельдман). 2006 відкрито пам’ятник Д. у Львові (скульптор С. Олешко).

Рекомендована література

1. A. Banach. Nikifor — mistrz z Krynicy. Kraków, 1957;
   Google Scholar Internet
2. Гніздовський Я. Никифор // Сучасність. 1961. № 2;
   Google Scholar Internet
3. E. Banach, A. Banach. Historia o Nikiforze. Kraków, 1966;
   Google Scholar Internet
4. Красовський І. Маляр Никифор з Криниці // НТЕ. 1967. № 3;
   Google Scholar Internet
5. 1969. № 1;
   Google Scholar Internet
6. Вітрук В. Талант, що дивує світ // Жовтень. 1968. № 5;
   Google Scholar Internet
7. Лесич В. Никифор з Криниці. Мюнхен, 1971;
   Google Scholar Internet
8. Коваль Я. Никифор — Епіфаній Дровняк // Укр. календар. Варшава, 1978;
   Google Scholar Internet
9. Лесич В. Великий лемко з Криниці // ОМ. 1992. № 6;
   Google Scholar Internet
10. Скрійка П. Никифор і його творчість // Никифор Дровняк: 100-ліття від дня народж. Краків, 1995;
    Google Scholar Internet
11. Слабошпицький М. Тодось Осьмачка: Літ. профіль. Никифор Дровняк із Криниці: Роман-колаж (фрагменти). К., 1995;
    Google Scholar Internet
12. Красовський І. Митець із царства фантазії: До 100-річчя від дня народж. Н. Дровняка // Дзвін. 1995. № 5;
    Google Scholar Internet
13. Його ж. Музей Никифора в Криниці // Там само. № 7;
    Google Scholar Internet
14. Крвавич Д. Феномен творчої волі в мистецтві // Народознавчі зошити. Л., 1999. Ч. 5(29); Нога О. Третє джерело інспірацій творчості Никифора (Нетифора) — Єпіфанія Дровняка // Там само;
    Google Scholar Internet
15. Боднар І. Никифор (Єпіфаній Дровняк, 1895–1968) // Вісн. Львів. АМ. 2000. Вип. 11;
    Google Scholar Internet
16. Кіщак С. Никифор Дровняк: Маловідомі сторінки життя і творчості // Вісн. Львів. АМ. 2002. Вип. 13;
    Google Scholar Internet
17. O. Noga. Nikifor Epifanii Drowniak: Ukrainischen Maler aus dem Lemkenland. Doren, 2005;
    Google Scholar Internet
18. Мельник О. Наївний примітивізм найвищої проби // Уряд. кур’єр. 2006, 23 черв.;
    Google Scholar Internet
19. Бондарчук Л. Христина Фельдман: найкраща чоловіча чи головна жіноча? // Кіно-Театр. 2006. № 5(67).
    Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю