Дрозд Георгій Іванович
ДРОЗД Георгій Іванович (28. 05. 1941, Київ) — актор. Народний артист України (1999). Член НСКінУ (1987). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1963). Працював в Одес. рос. драм. театрі ім. А. Іванова (1963–78), Ризькому театрі рос. драми (1978–85, з перервою), Моск. театрі «Современник» (1982–83), Нац. театрі рос. драми ім. Лесі Українки (Київ, 1985–2005, з перервою); 1989–93 — актор Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. Д. — актор широкого твор. діапазону; тяжіє до різкого малюнку ролі, глибокого розроблення як філос.-психол., так і комедій. образів.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Професор («Покликання» В. Врублевської), Мак Мерфі («Політ над гніздом зозулі» К. Кізі), Старо («Сніданок з невідомим» В. Дозорцева), Табак («Перламутрова Зінаїда» М. Рощина), Фернандо Крапп («Фернандо Крапп написав мені цього листа» Т. Дорста), фон Ранкен («Любов студента» Л. Андреєва), Тимофій Семенович («Крокодил» за Ф. Достоєвським); у кіно — Кочет («Здрастуй, Гнате!», 1962, реж. В. Івченко), Шубин («Мама рідна, любима», 1986, реж. М. Мащенко), Незнакомов («Грішник», 1988, реж. В. Попков), наглядач («Подарунок на іменини», реж. Л. Осика), слідчий Комельо («Ціна голови», реж. М. Ільїнський), начальник управління («Охоронець»; усі — 1991), професор Івнов («Обережно! Червона ртуть!», 1992; обидва — реж. А. Іванов; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), командир («Вірність», 1965, реж. П. Тодоровський), Сєдов («Ринг», 1973, реж. В. Новак), Толяша («Козаки-розбійники», 1979, реж. В. Козачков; усі — Одес. кіностудія худож. фільмів), фон Бемгер («Двічі народжений», 1983, реж. А. Сіренко, «Мосфільм»), американський президент («Останній доказ королів», т/ф, 4 серії, 1983–86, реж. В. Кісін, «Укртелефільм»), начальник слідчого відділу («Слід перевертня», 2001, реж. В. Попков, «КіноМіст», РФ за участі «Ілюзіон-films», Україна).
Завантажити статтю
Людина 
