Дроздов Микола Михайлович
ДРОЗДО́В Микола Михайлович (1849, Рязан. губ., Росія — 28. 02. 1918, за ін. даними — 10. 01. 1919, Київ) — латиніст, біблеїст, патролог. Доктор богослов’я (1902). Державні нагороди Рос. імперії. Закін. Рязан. духовну семінарію (1872) та Київ. духовну академію (1876) зі ступ. кандидата, де був залишений для підготовки до професор. звання з класич. мов. Від 1876 — доцент, від 1883 — екстраординар., від 1901 — ординар., від 1902 — засл. ординар., від 1910 — позаштат. професор кафедри лат. мови та літ-ри цієї Академії (1906–11 — чл. її правління), водночас 1884–93 — окремий цензор з іноз. літ-ри у Києві. У 1879–80 перебував у наук. відрядженні в Німеччині (Ляйпциґ, Берлін) та Італії (Рим, Мілан). 1876 захистив магістер. дис., присвяч. книзі Юдиф, 1901 — доктор. дис. за книгою Товіт. З поч. 20 ст. виступав за демократизацію академ. життя. У червні 1917 приєднався до групи колег, які виступили за відкриття у Києві Вищих богослов. курсів для жінок.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Исторический характер книги Иудифь // Тр. Киев. духов. академии. 1876. № 4–5; Запросы современной жизни в отношении богословской науки. К., 1885; О происхождении книги Товита: Библиологическое исследование. К., 1901; В защиту свободных научных исследований в области библиологии. К., 1902; Прототип Академии. К., 1903; Предположения о преобразовании Духовных Академий в историческом освещении. К., 1906.
- Державний архів
- ЦДІА у Києві. Ф. 711, оп. 1, спр. 10913, арк. 1–16.
Рекомендована література
- Рибінський В. П. До історії Київської Духовної Академії. Курс 1887–1891 рр. Спогади // Хроніка-2000. 1997. № 17–18;
- Тарасова В. А. Высшая духовная школа в России в конце — начале ХХ века: История императорских православных Духовных Академий. Москва, 2005.
Завантажити статтю
