ДРУЧЕ́НКО Олекса (09. 02. 1903, м. Дубно, нині Рівнен. обл. — 13. 08. 1983, Львів) — живописець. Навч. в іконопис. школі-майстерні Почаїв. лаври (нині Терноп. обл., 1925–26), Мист. школі О. Новаківського у Львові (1928–29), Львів. мист.-пром. школі (серед. 1930-х рр.), Варшав. АМ (1938–39; майстерня Ф. Коварського). Мобілізований рад. владою у буд. баталь­йон, від­правлений на Урал, де пере­бував до 1945. Від 1946 — у Львові: декоратор у драм. театрі ім. М. Заньковецької, від 1947 — асист.-ін­структор зі стін­ної поліхромії в училищі декор.-приклад. мистецтва. Створив для Львів. істор. музею темат. панно ідеол. спрямува­н­ня, що від­ображали життя народу в дорад. період («Стара Галичина. Селянка боронує поле», «Кузня за панської Польщі», «В очікуван­ні роботи. Без­робітні»). У краєвидах Д. гармонійно по­єд­нано кольори, витончено зі­ставлено теплі й холодні тони; наявна колорист. домінанта у композиц. вирішен­ні. Золотаво-багряна, зеленувато-жовта та волошково-блакитна барви створюють гармонію, надаючи творам від­повід. на­строю, особливо у зображен­ні архіт. мотивів. Низку творів присвяч. гуцул. побуту, святк. подіям. Своєрідними є натюрморти Д. — екс­пресивні, колористично наповнені, по­дані у психол.-на­строєвому ключі. 2005 у Музеї-садибі Устияновичів (с. Вовків Пустомитів. р-ну Львів. обл.) проведено ви­ставку творів Д. Роботи зберігаються в Нац. музеї у Львові.