ДРЮ́КОВ Володимир Олексі­йович (20. 01. 1946, м. Ворошилов­град, нині Луганськ) — фахівець у галузі фізичної культури і спорту. Доктор н. з фіз. вихова­н­ня і спорту (2003), професор (2002). Майстер спорту з фехтува­н­ня, майстер спорту між­народного класу із сучас. пʼятиборства (1971), Заслужений тренер України (1990). Має держ. нагороди. Закін. Луган. пед. ін­ститут (1970). Від 1979 працював у Київ. ін­ституті фізичної культури (нині Нац. університет фізичного вихова­н­ня і спорту): викл., доцент, завідувач кафедри фехтува­н­ня, сучас. пʼятиборства, стрілец. спорту, 1997–98 — декан факультету по роботі з іноз. студентами, 1999–2002 — старший науковий спів­робітник, вчений секр., заст. дир. з н.-д. роботи, від 2003 — директор НДІ фізичної культури і спорту України. 1993–96 працював тренером з фехтува­н­ня в Індії, 1998–99 — Ірані. Чемпіон світу серед молоді (1967). 2-раз. пере­можець Кубка СРСР в індивід. заліку (1971, 1973). Чемпіон СРСР у складі збірної України (1973), призер в індивід. заліках. 5-раз. чемпіон України. Організував і очолив (1988–92) Нац. федерацію України із триатлону. Під­готував перших чемпіонок СРСР із триатлону О. Куньщикову, Т. Реокішанову і Ч. Сердюк.