ДРЯПАЧЕ́НКО Іван Кирилович (04(16). 08. 1881, с. Василівка Кременчуц. пов., нині Козельщин. р-ну Полтав. обл. — 24. 12. 1936, там само) — живописець і графік. Премія ім. А. Куїнджі (1913). Закін. Київ. рисув. школу М. Мурашка (1898; викл. М. Пимоненко), навч. у Моск. училищі малюва­н­ня, скульптури та архітектури (1898–1902), майстерні В. Сєрова (1902–03), закін. С.-Петербур. АМ (1911; викл. І. Рєпін, В. Савинський, П. Чистяков). 1911–13 — творче від­рядже­н­ня до Італії. 1914–17 з рос. армією пере­бував на Тернопільщині, де зробив графічні малюнки Збаража, Тернополя, Бучача (деякі опубл. у «Летописи войны», 1915–16). Від 1918 — у рідному селі. У 1930-і рр. за­знав цькувань від керівництва СХУ. Твори екс­понували на худож. ви­ставках у Москві (1898), С.-Петербурзі (1904), Харкові (1934), Києві (1935). Автор порт­ретів, картин на побут. та істор. тематику, декорацій до театр. ви­став. Малярські композиції Д. по­значені впливом академізму й реалізму. Для петербур. журналів «Аргус», «Солнце Рос­сии», «Нива», «Огонек» створював фронт. рисунки, етюди періоду 1-ї світової війни. Значну частину твор. спадщини Д. втрачено, багато полотен вивіз до м. Ессен (Німеч­чина) барон фон Кітліц, окремі роботи зберігаються у Донец., Полтав. та Харків. ХМ, Кременчуц. істор.-крає­знав. музеї, Нац. музеї у Львові, Н.-д. музеї АМ РФ і Військ.-істор. музеї артилерії та інж. військ у С.-Петербурзі, Держ. істор. музеї у Москві, Рибінському істор.-худож. музеї (Ярослав. обл., РФ). 2007 на могилі Д. від­крито памʼятник (скульптор В. Максименко). Приятелював Н. Бавріна.