Кругообіг води
КРУГОО́БІГ ВОДИ́ — безперервний замкнутий процес циркуляції води на Земній кулі під впливом сонячної радіації і дією сили тяжіння. З поверхні Світ. океану під дією соняч. енергії за рік випаровується 505 тис. км3 води. Більша частина води, що випарувалася з поверхні океанів, конденсується і повертається у вигляді атмосфер. опадів в океан — 458 тис. км3 (малий, або океаніч. К. в.), решта переноситься на суходіл — 47 тис. км3 . Атмосферні опади (119 тис. км3 ), які випали на суходіл, частково просочуються в ґрунти і гір. породи та формують підземні води, або стікають по земній поверхні, утворюючи струмки і річки, а частина опадів знову випаровується (72 тис. км3 ). Вода, що потрапила на суходіл, стікаючи, знову досягає океану, завершуючи т. зв. великий К. в. на Земній кулі. З великого кругообігу може бути виділений місц. (внутр.-материк.) кругообіг (вода, що випарувалася з поверхні суходолу і знову надійшла на суходіл у вигляді атмосфер. опадів). Зв’язок між океаніч. та материк. кругообігами здійснюється через перенесення водяної пари з океану на суходіл і, навпаки, поверхн. і підзем. стоком — із суходолу в океан. Невелика кількість води (бл. 9 км3 за рік) здійснює кругообіг у межах безстіч. областей. К. в. створює осн. механізм перерозподілу на Землі речовини та енергії, об’єднує в єдине ціле не тільки водні об’єкти, а й різні частини планети. К. в. на Землі — основа відновлюваності водних ресурсів.
Рекомендована література
- Михайлов В. Н., Добровольский А. Д., Добролюбов С. А. Гидрология. Москва, 2005;
- Современные глобальные изменения природной среды. Т. 1. Москва, 2006;
- Загальна гідрологія. К., 2008.
Завантажити статтю
