ДЛОЖЕ́ВСЬКИЙ Сергій Степанович (22. 09 (04. 10). 1889, м. Камʼянець-Подільський, нині Хмельн. обл. — 24. 10. 1930, Одеса) — мово­знавець, археолог, крає­знавець. Закін. істор.-філол. факультет Університету св. Володимира у Києві (1911), стажувався у Ляйпциз. університеті (Німеч­чина). У 1914–18 — приват-доцент, доцент, екс­траординар. професор кафедри класич. філології Київ. університету; також викладав на Вищих жін. курсах А. Жекуліної (1915) та на пед. курсах при Київ. учбовому окрузі (1916); у 1917 — лектор і декан Київ. нар. університету; 1918 — чл. оргкомітету з організації Таврій. університету в м. Ялта (нині АР Крим); 1919–20 — приват-доцент Новорос. університету в Одесі; 1920–21 — проф. Одес. гуманітар. громад. університету; 1921–30 — проф., проректор, декан факультету вихова­н­ня і чл. правлі­н­ня Одес. ІНО; водночас 1920–30 — директор Одес. істор.-археол. музею. Від 1918 спів­працював з ВУАН, зокрема Всеукр. археол. комітетом (від 1928 його дійс. чл.); від 1923 — голова Одес. комісії крає­знавства; від 1926 — кра­йовий ін­спектор з охорони памʼяток матеріал. культури та природи. Дійсний член Камʼянець-Поділ. наук. при ВУАН товариства, Одес. філії Всеукр. асоц. сходо­знавців, Таврій. товариства історії, археології та етно­графії. 1927–30 — за­ступник голови, голова Ольвій. археол. екс­педиції. Досліджував пита­н­ня заг. мово­знавства, історії археології, епі­графіки, музей. справи. Разом із Б. Фармаковським і М. Болтенком проводив роз­копки в Ольвії. Учасник 1-го (1927) і 2-го (1929) Укр. сходо­знав. зʼ­їздів, Керчен. археол. конф. (1926), кон­гресу з про­блем етрускології в Італії (1928), 1-го Між­нар. археол. зʼ­їзду в Берліні (1929).