Дніпровсько-Орільський природний заповідник

Визначення і загальна характеристика

ДНІ­ПРО́ВСЬКО-ОРІ́ЛЬСЬКИЙ ПРИРО́ДНИЙ ЗАПОВІ́ДНИК Знаходиться в Дні­проп. і Петриків. р-нах Дні­проп. обл., на лівому березі Дні­пра, побл. гирла р. Оріль. Утвор. 1990 на базі заг.-зоол. та орнітол. заказників Таром. уступ та Обухів. плавні. Площа 3766,2 га, зокрема охорон. зони — 3125,0 га. Пере­буває у ві­дан­ні Держ. комітету ліс. господарства України. За фіз.-геогр. ра­йонува­н­ням України належить до Дні­пров.-Оріл. терасового р-ну степ. області Придні­пров. низовини, за геоботан. — до Новомоск. (Дні­пров.-Самар.) р-ну Павлогр. округу смуги різнотравно-типчаково-ковилових степів Причорномор. (Понтич.) провінції Європ.-Азіат. степ. області. Заповід­ник знаходиться пере­важно на двох терасах Дні­пра: добре роз­виненій заплавній (до 2 км завширшки), яка тягнеться смугою уздовж Дні­пра на 16 км, і боровій. На його тер. — різноманітні форми алювіал. та алювіал.-еолового походже­н­ня: гряди та заболочені низовини, стариці, кучугури, о-ви, коси. Вис. над р. м. — від 51,4 м (рівень Дні­пра) до 71 м (найвищі кучугури арени).

Рослин. покрив пред­ставлений мозаїч. азонал.-інтразонал. комплексом. У заплаві пере­важають середньозаплавні осокорові, білотополеві, біловербові ліси, вʼязово-чорнокленові діброви. Значні площі під заплав. луками (з кострицею східною, лисохвостом лучним, куничником наземним), очеретово-рогозовими та осоковими болотами, угрупова­н­нями верби сірої та ін. Для молодих кіс і о-вів характерні угрупова­н­ня осоки колхідської і шелюжники. На піщаній (арен­ній) терасі у домішку — псамофітні степи (з кострицею Бек­кера і полином Маршал­ла), а також штучні соснові лісонасадже­н­ня. Фрагментарно зу­стрічаються ділянки солончакової рослин­ності. Значну частину рослин. покриву Д.-О. п. з. складають рідкісні рослин­ні угрупова­н­ня, занес. до Зеленої книги України (діброви татарськокленові, формація ковили дні­провської, угрупова­н­ня водяного горіха плаваючого, глечиків жовтих, куширу донського, лата­т­тя білого, сальвінії плаваючої). Фауна заповід­ника налічує понад 4300 видів (25 занес. до Червоної книги України), зокрема 30 — ссавців, 162 — птахів, 6 — плазунів, 9 — земноводних, 45 — риб, решту складають без­хребетні. У флорі — бл. 700 видів судин. рослин (13 занес. до Червоної книги України). Серед них — жовтозі­л­ля дні­провське і козельці дні­провські (обидва занес. до Європ. Червоного списку), ковила дні­провська, зозулинці шоломоносний і болотний, коручка болотна, шафран сітчастий, а також сальвінія плаваюча і водяний горіх плаваючий. Тер. заповід­ника є місцем гніздува­н­ня орлана-білохвоста, кулика-сороки; зу­стрічаються поліксена, стерлядь, гадюка степова східна, мишівка степова, видра річкова. Із пред­ставників фауни до Європ. Червоного списку занес. 17 видів. У Д.-О. п. з. проводять комплексні дослідж. біо­геоценотич. покриву заплави й арени Дні­пра пн. частини степ. зони в умовах техноген. оточе­н­ня. Його тер. — оста­н­ня незатоплена ділянка дні­пров. плавнів у межах Запоріз. водо­сховища, де збережено типовий комплекс природ. екосистем.

В. В. Манюк

Завантажити статтю