Дніпро-Донбас канал

ДНІПРО́–ДОНБА́С КАНА́Л  — канал на території Дніпропетровської, Харківської та Донецької областей. Призначений для забезпечення водою пром. центрів Донбасу і Харкова та зрошення прилеглих земель. Спорудження каналу відбувалося у 2 черги. Траса 1-ї черги (1970–81) бере початок від Дніпродзержин. водосховища (за 30 км вище від греблі), проходить по заплавах р. Оріль та Орілька до Краснопавлів. водосховища, звідти — по заплавах річок Бритай і Берека до Сівер. Дінця (неподалік від м. Ізюм Харків. обл.). Від Краснопавлів. водосховища до Харкова йде напір. водовід (2 нитки діаметром 1200–1600 мм кожна) завдовжки 142 км. Заг. витрата 2-х ниток — 8,6 м³/сек. Першу нитку введено в експлуатацію 1982. Заг. довж. каналу 263 км. Протягом року канал подає 3 млрд м³ води. Він прокладений по малоцінних землях. Рівень води в ньому переважно відповідає рівню ґрунт. вод, що забезпечує мін. витрати на фільтрацію і запобігає підтопленню навколиш. земель. Осн. гідротех. споруди каналу: водозабір з рибозагороджувачем і планктон. завісою, 12 насос. станцій, 11 дюкерів і 5 акведуків, водоскид. тунель, регулююче Краснопавлів. водосховище, 12 гребель-перепадів. Насосні станції піднімають воду по трасі каналу на вис. 68,8 м. Попереч. профіль каналу трапецієподібний, глиб. води — 5,0–5,5 м, швидкість течії — до 0,65 м/сек. Кріплення каналу є лише на поворотах та біля штуч. споруд. 2-а черга каналу завдовжки 165,5 км споруджується від 1980. Траса її бере початок з Краснопавлів. водосховища, звідки по 3-х трубопроводах двометрового діаметра воду подають у Карлів. водосховище побл. Донецька.

Завантажити статтю