Дніпропетровський комбайновий завод

Визначення і загальна характеристика

«ДНІ­ПРОПЕТРО́ВСЬКИЙ КОМБА́ЙНОВИЙ ЗАВО́Д» — під­приємство сільськогосподарського машинобудува­н­ня. Роз­таш. у Дні­пропетровську. Засн. 1895 інж. І. Езау на базі мех. майстерні як сталеливар. завод. Від 1896 — у власності бельг. акц. «Товариства Катеринослав. залізороб. і сталеливар. заводів», від 1909 — Азово-Донського комерц. банку, від 1915 — польс. акц. «Товариства маш.-буд. і чавуноливар. заводів К. Рудзького і Ко». До 1917 під­приємство спеціалізувалося на випуску чавун., сталевого та мідного литва, артилерій. боє­припасів, заряд. ящиків, різноманіт. машин та механізмів, здійснювало капітал. ремонт вер­статів. 1900 на заводі випущено продукції на 1,85 млн рублів, на ньому працювало 1228 осіб. Протягом 1898–1904 тут виготовлено сталеві машин­ні частини для броненосця «Князь Потьомкін Таврійський», крейсерів «Очаків» і «Кагул». 1907–15 та 1918–28 завод не працював. 1921 за умовами Ризького мирного договору його осн. устаткува­н­ня повернуто колиш. власнику та вивезено в Польщу. Від 1928 — завод «Пресбуд», від 1932 — Дні­проп. завод ім. К. Ворошилова. У 1930-х рр. на під­приємстві діяли ливар., ковал., пресово-терміч., мех. та ремонтний цехи, випускали чавун­не, сталеве та мідне литво, тракторні гільзи, колінвали, механізми та устаткува­н­ня для нафт. й ін. пром-стей, здійснювали капітал. ремонт вер­статів. 1938 його пере­ведено на повний госп­розрахунок. 1938–39 тут отримано 8 млн крб прибутку. Під час нім.-фашист. окупації висококваліфік. працівників й осн. устаткува­н­ня еваку­йовано в міста Орськ (Оренбур. обл.) і Златоуст (Челябін. обл., обидва — РФ). 1944 завод був практично від­новлений, до нього при­єд­нано артіль «Червоний ваговик». 1946 на під­приємстві роз­почато випуск с.-г. техніки, зокрема просап. культиваторів, бурякопід­йомників, картоплекопачів, 1947 — також бурякозбирал. комбайнів. Від 1953 — Дні­проп. завод с.-г. машинобудува­н­ня, від 1968 — сучасна назва (до 1994 — ім. К. Ворошилова). Від 1950 — гол. під­приємство СРСР з роз­робле­н­ня (1949 створ. СКБ) та випуску машин для збира­н­ня цукр., корм. і насін­нєвих буряків. 1971 «Д. к. з.» нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. 1958 бурякокомбайн СКЕМ-3 від­значено меда­л­лю, 1961 бурякокомбайн КС-3 — дипломом і премією Ґран-Прі на між­нар. ви­ставці в Брюс­селі, 1980 бурякопогрузчик-очищувач СПС-4,2 — дипломом 1-го ступеня і меда­л­лю «Золотий колос» на між­нар. ви­ставці «Земля-годувальниця–80» у Буде­йовіце (Чехословач­чина, нині Чехія), 1982 — золотою меда­л­лю на між­нар. ви­ставці в Ляйпцизі (Німеч­чина). Низку працівників заводу удостоєно Державною премією СРСР, зокрема 1980 — І. Русанова, О. Покусу (1967–97 — директор), Д. Кожушка, А. Кравченка (за роз­робле­н­ня високо­продукт. машин РКС-6 і РКС-4 для збира­н­ня буряків у осн. і полив. зонах бурякосадже­н­ня), 1981 — І. Повірен­ного (за ви­значні успіхи в праці), 1985 — О. Маліка, О. Жернового, В. Краснощока, О. Краська, А. Бібікова, О. Ушакова (за роз­робле­н­ня бурякопогрузчика-очищувача СПС-4,2). Серед Героїв Соц. Праці — О. Кулаков (1966), В. Лихолат (1976), О. Покуса (1986). Лауреатами Держ. премії України у галузі н. і т. за роз­робле­н­ня машин МБК-2,7 і МКК-6 стали 1992 О. Покуса, Д. Кожушко, С. Чернявський, С. Тарасенко. 1984–94 — ВО, 1994–2007 — колективне вироб. під­приємство, від 2007 — ТОВ. Нині серед осн. продукції — бурякозбиральна та ґрунтооб­робна с.-г. техніка, металокон­струкції, сталеве литво; «Д. к. з.» здійснює також послуги з обробле­н­ня металу. У соц. сфері — 3 гуртожитки, база від­починку «Золотий берег» на Арабат. стрілці (Азов. море), турист. база «Сосновий бір», дит. табір. Кількість працівників (2007) — 600 осіб. Директор — В. Горбенко.

Літ.: Флагманові бурякозбиральних машин — спеціальному кон­структорському бюро КВП «Дні­пропетровський комбайновий завод» — 50 років // Техніка АПК. 1999. № 2; Катеринослав–Дні­пропетровськ — 225: Видатні особистості та облич­чя міста. Дн., 2001.

В. І. Євдошенко

Завантажити статтю