Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського (ДМЗ)

Визначення і загальна характеристика

«ДНІ­ПРОПЕТРО́ВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІ́ЙНИЙ ЗАВО́Д ім. Петровського» («ДМЗ») — під­приємство гірничо-металургійного комплексу України. У складі «ДМЗ» — домен. (3 домен­ні печі обʼємом 700, 1033, 1033 м³), конвертер. (3 конвертери обʼємом 50 м³ кожний), прокатні № 1 (обжим. стан блумінг 1050, сорт. стан 800, товстолист. стан 3000), № 2 (середньосорт. напів­безперерв. стан 550), кисневий, фасон­но-ливар., ремонт.-мех., залізнич., автотранс­порт., з пере­робки від­ходів, металург. виробництва цехи. Засн. 1887 у м. Катеринослав (нині Дні­пропетровськ) Брянським АТ (будівництво роз­почато 1885) як Олександрів. пд.-рос. завод. Від 1922 — сучасна назва. На­звано на честь колиш. робітника мост. та ремонт.-мех. цехів, рад. та парт. діяча Г. Петровського. Від часу заснува­н­ня був оснащений потуж. металург. агрегатами, високо­продуктив. устаткува­н­ням і до кін. 19 ст. став одним з найбільших металург. заводів Росії, що виробляв понад 8 % чавуну, сталі й прокату. На ньому активно впроваджувалася нова техніка й технологія в домен., сталеплавил. й прокат. виробництві. 1912 завод одним із перших серед металург. під­приємств завершив пере­хід на викори­ста­н­ня електрич. тяги. 1918–20 не працював. 1922–28 послідовно нарощував виробництво, 1927–28 став найбільшим металург. заводом СРСР (частка виробництва металу складала понад 10 % в СРСР, 20,5 % — в Україні). 1921–32 до його складу входив трубо­прокат. завод ім. В. Леніна (нині ВАТ «Дні­пропетровський трубний завод»). У роки довоєн. пʼятирічок «ДМЗ» набув значе­н­ня під­приємства, яке було базою кадрів для нових металург. заводів і місцем формува­н­ня наук. потенціалу металург. галузі. Значна кількість металургів, які згодом стали вченими, засн. ві­домих наук. шкіл і напрямів, роз­починали свій трудовий та наук. шлях у цехах і від­ділах заводу (академік АН СРСР О. Чекмарьов, академік АН УРСР В. Свєчников і К. Стародубов, чл.-кор. НАНУ Г. Єфименко, д-ри тех. н. А. Готліб, І. Жердєв, В. Лапицький, С. Ростовцев, С. Чукмасов та ін.). На поч. нім.-фашист. окупації Дні­пропетровщини частину устаткува­н­ня «ДМЗ» еваку­йовано на Сх. СРСР. У жовтні 1943 тут роз­почато від­будовні роботи, а 1945 вже працювали мартенів. та домен­ні печі, прокатні стани. 1952 виробництво продукції пере­вищило довоєн. рівень. У післявоєн­ні роки на під­приємстві вперше у вітчизн. практиці роз­роблено та впроваджено технологію виробництва періодич. профілів прокату, в домен. процесі почали за­стосовувати природ. газ; 1956 вперше в СРСР здійснено пере­хід на пром. виробництво сталі киснево-конвертер. способом; у 1960–80-х рр. проведено рекон­струкцію окремих цехів і модернізацію осн. устаткува­н­ня, роз­роблено та освоєно унікал. профілі прокату для автомобіл., гірн.-добув. пром-стей, с.-г. машинобудува­н­ня, залізнич. транс­порту. З-д став найбільшим по­стачальником труб. заготовки для труб. під­приємств України. За досягне­н­ня у до­строк. виконан­ні уряд. зав­дань зі збільше­н­ня випуску продукції на діючих потужностях, освоєн­ні нових технологій і видів прокату нагороджено орденами Леніна (1966) та Жовтн. революції (1987); 12-х працівників удостоєно почес. зва­н­ня Герой Соц. Праці та 12-х — Герой Радянського Союзу. 1992–97 — орендне під­приємство з держ. формою власності, від 1997 — ВАТ. 2005 на заводі виробництво чавуну складало 1504,5 тис. т, сталі — 1246,2 тис. т, прокату — 1101,4 тис. т. Загалом «ДМЗ» по­стачає на внутр. і світ. (бл. 46 країн СНД, Балтії, Європи, Азії, Африки, Близького Сходу, Латин. Америки) ринок товар. чугун, кран. рейки всіх типорозмірів, пром. рейки, без­шийк. трамвайні рейки, профілі ободів і осей для автомобіл. машинобудува­н­ня, спец. профілі для с.-г. машинобудува­н­ня та вугіл. промисловості, трубні заготовки, фасон. прокат (швелери, кутники, балки) і сорт. заготовки під подальше обробле­н­ня. З окремих видів продукції, таких, як без­шийк. трамвайні рейки, профілі ободів вантаж. автомобілів і автобусів, період. профілі осей автомобілів і лемешів, завод є єдиним виробником в Україні, а з кран. рейок — у СНД. У соц. сфері — база від­починку, дит. оздоров. комплекс, санаторій-профілакторій, мед.-сан. частина, друкарня, 2 б-ки, музей історії заводу (засн. 1962), мемор. будинок-музей Г. Петровського. Від 1928 виходить г. «Трибуна метал­лурга», від 1930 діє літ. студія «Плавка». Вироб. обʼєкти під­приємства є навч. базою для низки навч. закладів тех. профілю. Кількість працівників (2007) — 7650 осіб. «ДМЗ» очолювали О. Горяїнов (1887–1903), М. Гогоцький (1908–17), І. Коробов (1938–62), А. Лихорадов (1962–67), В. Мазов (1967–81), В. Деревʼянко (1981–95), О. Зражевський (1995–97), І. Дишлевич (1998–99), В. Кузьменко (1999–2001), від 2001 — В. Корнієвський.

Літ.: Лицом к огню: Краткий очерк истории Дне­пропетровского ордена Ленина метал­лургического завода имени Г. И. Петровского. Дн., 1972; Катеринослав–Дні­пропетровськ — 225: Видатні особистості та облич­чя міста. Дн., 2001.

Ю. Є. Бембінек

Завантажити статтю