ДОБЖИ́НСЬКИЙ Станіслав Францович (1902, за ін. даними — 1903, Варшава — 13. 08. 1937, с-ще Долинка побл. м. Караґанда, Казах­стан) — комсомольський діяч, історик. Батько М. Добжинського. Проф. Член КП(б)У. Навч. у Комуніст. університеті народів Заходу (Москва). З 16-ти р. брав участь у польс. комуніст. русі: належав до під­піл. комсомол. організації (1919), входив до керів. складу Спілки комуніст. робітн. молоді (1920–22), один із організаторів молодіж. секції при варшав. проф­спілках і Клубу робітн. молоді. За рев. діяльність неодноразово був заарешт., 1922 нелегально пере­правлений до СРСР. 1922–24 — секр. Польс. бюро при ЦК Рос. комуніст. союзу молоді. Згодом при­значений секр. Київ. обл. комітету комсомолу. Викладав історію партії у Київ. окруж. рад. парт. школі (1930); історію класової боротьби у Київ. польс. пед. технікумі (1931); водночас історію України та Росії у Київ. польс. ін­ституті соц. вихова­н­ня (1930–32 — доцент); від 1931 — завідувач від­ділу історії НДІ польс. пролетар. культури при ВУАН. 1926–33 також редагував польс. г. «Głos Ludu» (Київ). 13 травня 1933 заарешт. і увʼязнений, засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1956.