ДО́БОШ Степан Васильович (08. 12. 1912, с. Обава, нині Мукачів. р-ну Закарп. обл. — 23. 02. 1978, м. Пряшів, нині Словач­чина) — український літературо­знавець і мово­знавець. Закін. Мукачів. рос. гімназію (1931) і філос. факультет Карлового університету (Прага, 1937). Учителював; серпень–жовтень 1945 — 1-й ректор Ужгород. університету, де заснував каф. російської мови і літ-ри. Через конфлікт із парт. органами емігрував до Чехословач­чини. Викладав у рос. гімназії в Пряшеві (1946–49), Ліптовському Мікулаші (1949–51), Кошиц. мед. ін­ституті (1951–52), Пряшів. вищій пед. школі (1954–59). Водночас від 1952 — в Університеті ім. П. Шафарика (Пряшів): засн. і завідувач кафедри російської мови та літ-ри (1952–77), продекан (1963–66, 1969–72). Спів­автор під­ручників з історії рос. літ-ри для серед. шкіл зі словац. мовою на­вча­н­ня. Дослідник і популяризатор культур. набутку уродженців Закарпа­т­тя, а також першоджерел з історії краю. Автор низки публікацій, зокрема «Исторія подкарпаторуськой литературы» (Мукачево, 1942), «До автобіо­графії О. В. Духновича» (1963), «Руские книги в городе Пряшев» (1965), «Про­блематика будителів та будительства в українській літературі Східної Словач­чини» (1967; усі — Пряшів).