Добоша справа

ДО́БОША Справа – операція органів державної безпеки УРСР, що 1972 спровокувала другу хвилю арештів в Україні. Гол. дійовою особою справи став громадянин Бельгії (з походження українець) Ярослав Добош – чл. емігрант. Спілки укр. молоді, який у грудні 1971 відвідав Україну. 4 січня 1972 під час затримання у м. Чоп (Закарп. обл.) у нього вилучена копія «Словника рим української мови» С. Караванського. На допитах Я. Добош дав свідчення про зустрічі з укр. дисидентами, а 2 червня того ж року на прес-конференції, організов. співроб. КДБ у Києві, заявив, що виконував роль зв’язкового між емігрант. антирад. центрами і їх агентурою в Україні. Незабаром висланий з СРСР. Повідомлення про затримання Я. Добоша з’явилися у пресі 15 січня 1972, однак ще за декілька днів до цього розпочалися арешти відомих укр. дисидентів (заарешт. бл. 20-ти осіб, зокрема В. Чорновола, Є. Сверстюка, І. Світличного, Л. Плюща, В. Стуса). Операція проведена з метою продемонструвати суспільству, що опозиц. прояви інспіруються націоналістичними організаціями за кордоном і зх. спец. службами. При цьому ув’язненим висувалися звинувачення не у шпигунстві, а в антирад. агітації та пропаганді. Після повернення до Бельгії на прес-конференції для зх. журналістів Я. Добош відмовився від свідчень, стверджуючи, що дав їх під примусом. Проте Д. С. відіграла свою роль і стала фактич. поч. погрому дисидент. руху 1972–73.

В. В. Овсієнко

завантажити статтю