Добровольський Леонід Павлович

ДОБРОВО́ЛЬСЬКИЙ Леонід Павлович (26. 07 (07. 08). 1867, с. Кичинці Канів. пов. Київ. губ., нині Корсунь-Шевченків. р-ну Черкас. обл. — 17. 09. 1929, Київ) — історик-києвознавець. Учень В. Антоновича. Проф. методики викладання історії. Член УНТ, Істор. товариства Нестора-літописця, Всеукр. археол. комітету (1927). Закін. істор.-філол. факультет Університету св. Володимира у Києві (1890). Відтоді вчителював, водночас керував екскурсіями по Києву, збирав бібліографію, істор. літературу, записував нар. пісні. Після більшов. перевороту 1917 працював на жін. курсах, деякий час очолював пед. музей; згодом викладав у Київ. ІНО методику історії та суспільствознавства; був чл. Постій. комісії для складання істор.-геогр. словника укр. земель і Комісії старого Києва та Правобережжя ВУАН; від 1928 — зав. б-ки Київ. школи № 6. Написав низку праць з топографії Києва та його околиць, серед них — «Змиевы валы вблизи Киева» (1908), «Київські укріплення і Золоті Ворота» // «Наук. зб. за рік 1924: Зап. УНТ», 1926, т. 21, «З минулого Хотівської околиці Києва» // «Зап. Істор.-філол. відділу ВУАН», 1927, кн. 12, «Київ чи Мерв? До питання про те, чи існувала в ХІ в. астрономічна обсерваторія в Києві» // Там само, 1928, кн. 19. Декілька незакін. робіт і власну бібліотеку заповів Істор. секції ВУАН. Похов. на Лук’янів. цвинтарі.

Рекомендована література

1. Синявський А. Л. П. Добровольський // Вісті ВУАН. 1929. № 7–8;
   Google Scholar Internet
2. Його ж. Л. П. Добровольський у споминах: Замість некролога // Україна. 1930. № 7–8;
   Google Scholar Internet
3. Щербина В. Леонід Павлович Добровольський як знавець Києва й Київщини // Київ. зб. історії й археології, побуту й мистецтва. Зб. 1. К., 1930;
   Google Scholar Internet
4. Казьмирчук Г. Д., Латиш Ю. В. Добровольський Леонід Павлович // Істор. факультет Київ. університету: минуле й сьогодення (1834–2004). К., 2004.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю