Дубовий Іван Наумович
ДУБОВИ́Й Іван Наумович (12(24). 09. 1896, х. Чмирівка Чигирин. пов. Київ. губ., нині село Чигирин. р-ну Черкас. обл. — 29. 07. 1938, Москва) — військовик. Син Н. Дубового. Командарм 2-го рангу (1935). У 1917 закін. школу прапорщиків, у тому ж році вступив до РСДРП(б). Організував червоногвард. загін у м. Бахмут (нині м. Артемівськ Донец. обл.), на чолі якого взимку 1918 брав участь у боях з білогвард. підрозділами генерала О. Каледіна. У березні–травні 1918 — військ. комісар Новомакіїв. р-ну, комендант і нач. зв’язку Центр. штабу Червоної гвардії у Донбасі; у червні–серпні 1918 — нач. оператив. відділу штабу Пн.-Кавказ. військ. округу. Під час оборони м. Царицин (нині м. Волгоград, РФ) у вересні–грудні 1918 — заступник начштабу 10-ї армії, до якої увійшли червоногвард. загони, що відступили з України. З поч. операцій військ Укр. фронту — пом. харків. (січень 1919) і київ. (поч. лютого 1919) окруж. військ. комісарів; від серед. лютого 1919 — начштабу новосформов. Групи військ київ. напрямку; у квітні–травні — начштабу, травні–червні 1919 — в. о. командувача 1-ї Укр. рад. армії. Після загибелі М. Щорса очолив 44-у стрілец. дивізію 12-ї армії Зх. фронту, на чолі якої у грудні 1919 вибив денікінців з Києва, за що 1920 нагородж. орденом Червоного Прапора; брав участь у боях з військами Директорії УНР і поляками. Від 1929 — заступник командувача військами Укр. військ. округу, від 1935 — командувач військами Харків. військ. округу. 21 серпня 1937 заарешт., 28 липня 1938 за звинуваченнями в участі у троцькіст. антирад. змові та організації вбивства М. Щорса засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1956. Автор кн. «Мои воспоминания о Щорсе» (К., 1935).
Рекомендована література
- Поликарпов В. Командарм 2 ранга И. Н. Дубовой // Военно-истор. журн. 1966. № 9;
- Сувениров О. Ф. Трагедия РККА. 1937–1938. Москва, 1998.
Завантажити статтю
Людина 
