Анциферов Микола Павлович

АНЦИ́ФЕРОВ Микола Павлович (30. 07 (11. 08). 1889, маєток Софіївка Уман. пов. Київ. губ., нині Нац. дендрол. парк НАНУ «Софіївка» м. Умань Черкас. обл. — 02. 09. 1958, Москва) — мистецтвознавець, музеєзнавець. Член СП СРСР (1943). Закін. Петрогр. університет (нині С.-Петербург, 1915). Співзасн. гуртка з підготовки екскурсоводів при Ермітажі (1910–14); розробляв теорію екскурс. справи. Викладав у 2-му пед. інституті (1919–26), Університеті історії мистецтв (1925–29). Співпрацював із ж. «Пед. мысль» (1918–24), «Экскурс. дело» (1921–23); у відділ. Центр. бюро краєзнавства (1921–24; усі — Петроград). При товаристві «Старий Петербург» керував семінаром з вивчення історії міста. 1925 заарешт., висланий до Сибіру, згодом звільн., 1929 заарешт. знову і засудж. до 3-х р. ув’язнення; 1930 додано ще рік. Покарання відбував на Соловках. 1931 термін збільш. до 5-ти р. (т. зв. Академ. справа); брав участь у буд-ві Біломоро-Балт. каналу. Звільн. достроково 1933, працював у комунал. (1934–36) і Держ. літ. (1936–37, після 1939) музеях (обидва — Москва). 1937 заарешт. знову, засудж. до 8-ми р. ув’язнення, 1939 звільн. Один із засн. мемор. музеїв О. Герцена, І. Тургенєва, Ф. Достоєвського, А. Чехова. Займався вивченням міського середовища як ціліс. істор.-культур. організму, досліджував взаємовплив істор. середовища і культур. життя, топоніміку міст. Започаткував вивчення образу міста у рос. літературі, зокрема С.-Петербурга. Автор кн. «Из дум о былом: Воспоминания» (Москва, 1992). За кращі роботи з історії С.-Петербурга 1995 засн. премію ім. А.

Рекомендована література

1. Добкин А. И. Н. П. Анциферов: Мат. к биобиблиографии // Анциферов. чтения. Ленинград, 1989.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю