Крутикова Олександра Павлівна
Визначення і загальна характеристика
КРУ́ТИКОВА Олександра Павлівна (1851, містечко Почеп Мглин. пов. Черніг. губ., нині місто Брян. обл., РФ — 1919, Москва) — співачка (мецо-сопрано). Заслужений артист імператор. театрів (1902). Брала уроки співу в П. Вартеля (Париж). Закін. С.-Петербур. консерваторію (1872; кл. Г. Ніссен-Саломан). Того ж року дебютувала партією Вані («Життя за царя» М. Глінки) на сцені Маріїн. опери (С.-Петербург), у якій працювала до 1876. Згодом удосконалювала майстерність у Парижі в Е. Муцціо та Мілані (Італія). 1878–79 співала в м. Севілья (Іспанія). 1879–80 — у Києві, Одесі, Харкові. 1880–1919 — солістка Великого театру в Москві. Володіла сильним (особливо у верх. регістрі), рівним голосом широкого діапазону, яскравим драм. талантом. Була першою виконавицею значної кількості партій, серед яких — Бояриня Морозова («Опричник», 1874), Любов Кочубей («Мазепа», 1884; обидві — П. Чайковського), Ангел («Демон» А. Рубінштейна, 1875), Катерина («Тарас Бульба» В. Кашперова, 1887). У концерт. репертуарі — сольні партії в «Реквіємі» В.-А. Моцарта, ораторії «Рай і Пері» Р. Шуманна, «Коронаційній месі» Ф. Ліста, фіналі 9-ї Симф. Л. ван Бетговена; романси М. Мусоргського, П. Чайковського (присвятив їй романси «Примирення», «Лише ти один»).
Додаткові відомості
- Основні партії
- Ольга, Графиня, Солоха («Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Черевички» П. Чайковського), Марина Мнішек («Борис Годунов» М. Мусоргського), Груня («Ворожа сила» О. Сєрова), Фідес, Урбан («Пророк», «Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Церліна («Дон Жуан» В.-А. Моцарта), Ортруда («Лоенґрін» Р. Ваґнера), Амнеріс, Азучена («Аїда», «Трубадур» Дж. Верді), Зібель («Фауст» Ш. Ґуно).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
