Крутова-Шестак Надія Петрівна

КРУ́ТОВА-ШЕСТА́К Надія Петрівна (21. 04. 1962, м. Копєйськ Челябін. обл., РФ) — естрадна співачка, педагог. Дружина В. Крутова. Народна артистка України (1998). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2000). Міжнародна премія ім. В. Винниченка (2001). Лауреатка низки конкурсів та фестивалів, зокрема Республіканського конкурсу артистів естради (Хмельницький, 1986), Всесоюзного конкурсу виконавців країн соціалістичної Співдружності (м. Ялта, нині АР Крим, 1988), Міжнародного конкурсу професійних вокалістів (Вільнюс, 1993). Закінчила Київський інститут культури (1983, диригент.-хор. відділ; кл. С. Павлюченка), Державний музично-педагогічний інститут ім. Гнесіних (Москва, 1991; кл. О. Градського). 1983–93 — солістка Укрконцерту (вокально-інструментальний ансамбль «Мрія», творчі колективи М. Гнатюка, В. Сафонова, М. Мозгового); 1993–2000 — редактор та ведуча Національної телекомпанії України, зокрема була авторкою передачі «Із особистого життя артистів» (усі — Київ). Авторка і ведуча програми «Співуча Україна» на російському радіо в Москві (2001). У репертуарі — програми: «На щастя, на долю», «Зустрічаймо любов», «З вами назавжди», «Тільки справжня любов», «Я починаю все спочатку», «Сину, Ангеле мій», «Наречена у дитинстві Надією», «Про найдорожче», «Віри, Любові». Серед найвідоміших пісень — «Сину, Ангеле мій» (сл. власні, музика В. Спасова), «Минає день, минає ніч» (сл. Ю. Рибчинського), «Горицвіт» (сл. А. Драгомирецького; обидві — музика М. Мозгового), «Я починаю все спочатку» (сл. В. Крищенка, музика Г. Татарченка), «На водопаді» (сл. В. Гостюка, музика О. Гавриша), «Мамо, тобі низесенько вклонюсь» (сл. В. Крищенка, музика Я. Борути), «Чоловічий вогонь» (сл. С. Галябарди, музика А. Святогорова), «Черемшина» (сл. М. Юрійчука, музика В. Михайлюка). Записала аудіоальбоми: «Я починаю все спочатку» (1998), «Сину, Ангеле мій» (1999), «Волошка», «Я пишаюся тобою, батько!», «Наречена у дитинстві Надією» (усі — 2000), «Ностальгія» (2001). Гастролі у країнах СНД, Литві, Ізраїлі. К.-Ш. — голова пісенного журі Всеукраїнського благодійного фестивалю мистецтв «Майбутнє України — діти» Міжнародного доброчинного фонду «Українська хата» (Київ, 2000–06).

Рекомендована література

1. Рудаков М. В добро і любов треба вірити // Уряд. кур’єр. 1997, 4 лют.;
   Google Scholar Internet
2. Його ж. Н. Шестак — жіночий символ України // Поділ і ми. 2000. № 2.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю