Крутова-Шестак Надія Петрівна

КРУ́ТОВА-ШЕСТА́К Надія Петрівна (21. 04. 1962, м. Копєйськ Челябін. обл., РФ) — естрадна спів­ачка, педагог. Дружина В. Крутова. Народна артистка України (1998). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2000). Між­народна премія ім. В. Вин­ниченка (2001). Лауреатка низки конкурсів та фестивалів, зокрема Республіканського конкурсу артистів естради (Хмельницький, 1986), Всесоюзного конкурсу виконавців країн соціалістичної Спів­дружності (м. Ялта, нині АР Крим, 1988), Між­народного конкурсу професійних вокалістів (Вільнюс, 1993). Закінчила Київський ін­ститут культури (1983, диригент.-хор. від­діл; кл. С. Павлюченка), Державний музично-педагогічний ін­ститут ім. Гнесіних (Москва, 1991; кл. О. Градського). 1983–93 — солістка Укрконцерту (вокально-інструментальний ансамбль «Мрія», творчі колективи М. Гнатюка, В. Сафонова, М. Мозгового); 1993–2000 — редактор та ведуча Національної телекомпанії України, зокрема була авторкою пере­дачі «Із особистого життя артистів» (усі — Київ). Авторка і ведуча про­грами «Спів­уча Україна» на російському радіо в Москві (2001). У репертуарі — про­грами: «На щастя, на долю», «Зу­стрічаймо любов», «З вами назавжди», «Тільки справжня любов», «Я починаю все спочатку», «Сину, Ангеле мій», «Наречена у дитинстві Надією», «Про найдорожче», «Віри, Любові». Серед найві­доміших пісень — «Сину, Ангеле мій» (сл. власні, музика В. Спасова), «Минає день, минає ніч» (сл. Ю. Рибчинського), «Горицвіт» (сл. А. Драгомирецького; обидві — музика М. Мозгового), «Я починаю все спочатку» (сл. В. Крищенка, музика Г. Татарченка), «На водопаді» (сл. В. Гостюка, музика О. Гавриша), «Мамо, тобі низесенько вклонюсь» (сл. В. Крищенка, музика Я. Борути), «Чоловічий вогонь» (сл. С. Галябарди, музика А. Святогорова), «Черемшина» (сл. М. Юрійчука, музика В. Михайлюка). Записала аудіоальбоми: «Я починаю все спочатку» (1998), «Сину, Ангеле мій» (1999), «Волошка», «Я пишаюся тобою, батько!», «Наречена у дитинстві Надією» (усі — 2000), «Но­стальгія» (2001). Гастролі у країнах СНД, Литві, Ізраїлі. К.-Ш. — голова пісен­ного журі Всеукраїнського благодійного фестивалю мистецтв «Майбутнє України — діти» Між­народного доброчин­ного фонду «Українська хата» (Київ, 2000–06).

Літ.: Рудаков М. В добро і любов треба вірити // Уряд. курʼєр. 1997, 4 лют.; Його ж. Н. Шестак — жіночий символ України // Поділ і ми. 2000. № 2.

М. І. Рудаков

Завантажити статтю