Кручених Олексій Єлисейович

КРУЧЕ́НИХ Олексій Єлисе­йович (псевд. — Кру­чёных Александр; 09(21). 02. 1886, с. Олівське, нині Музиківка Білозер. р-ну Херсон. обл. — 17. 06. 1968, Москва) — поет-фу­турист. Від 1892 — у Херсоні. За­кін. Хер­сон. гірн. (1902) та Одес. худож­нє (1906) училища. Від­­так працював учителем малюва­н­ня. Від 1907 — у Москві, за­­ймався живописом і літо­графією, згодом від­дав пере­вагу поет. мистецтву. Писав російською мовою. Дебютував 1909 оповіда­н­ням «Кровавые лю­ди» у херсон. г. «Родной край». Автор зб. «Старин­ная любовь» (1912), «Полуживой», «Пустын­ни­ки» (усі — Москва), «Возропщем» (С.-Пе­тер­бург; усі — 1913), «Все­ленская война Ъ» (Петро­град, 1916). Спільно з В. Хлєбніковим напи­сав і видав поему «Игра в аду» (1912), про­грамну деклара­цію кубофутуристів «Слово как таковое» (1913), зб. «Мирсконца» (1912; усі — Москва), «Бух ле­синый» (1913), «Тэ ли лэ» (1914; обидві — С.-Петербург). Разом із Д. Бурлюком, В. Маяковсь­ким і В. Хлєбніковим видав альманах «Пощечина обществен­ному вкусу» (1912) та однойм. футурист. маніфест; друкувався у зб. «Дохлая луна» (1913), «Молоко кобылиц» (1914; усі — Москва), «Рыкающий Парнас» (С.-Петербург, 1914).

Ви­ступав 1913–14 на літ. дис­путах у Мос­кві й С.-Петербурзі, об­стоював право митця на вільне мисле­н­ня й екс­периментува­н­ня, утверджу­вав ідею свободи і роз­витку сло­ва, практику «фонет. письма». У кн. «Замауль» (1920), «Декларация заумного языка» (1921; обидві — Баку), «Заумь» (Мос­ква, 1921) сформулював концепцію «зауму» — склад. коду мисле­н­ня, засн. на індивід.-асоціат. особливостях митця; називав себе фундатором нової літ. школи — «заумників». Власну теорію виклав у кн. «Черт и речетворцы» (С.-Петербург, 1913), «Тайные пороки академиков» (1916), «Ма­лахолия в капоте» (1918), «Сдви­гология рус­ского стиха» (1922), «Фактура слова», «Апокалипсис в рус­ской литературе» (обидві — 1923; усі — Москва). Від 1922 — чл. групи «Лівий фронт мистецтва», друкувався в її ж. «ЛЕФ». У зб. «Ирониада» (Москва, 1930) продемонстрував віршува­н­ня у ритмі джазу. Від 1930 за­ймався колекціонува­н­ням, бібліофільством, ви­да­н­ням літ. спадщини В. Хлєбнікова та В. Маяковсь­кого.

Завантажити статтю