КРАТ Павло Васильович (19. 06. 1907, м. Саратов, Росія — 1969, Київ) — архітектор. Батько К. народився в Києві. У 17-річному віці емігрував у Королівство сербів, хорватів і словенців (згодом Югославія). Закінчив Белґрадський університет (1931). Від­тоді працював архітектором у проект­них установах Белґрада, міністерствах будівництва та шляхів сполуче­н­ня Югославії. Під час 2-ї світової війни — активний учасник Югославського народно-визвольного руху. 1946–49 — керівник групи та начальник бюро капітального будівництва й індустрії Республіканського проект­ного ін­ституту «Сербія». У Белґраді за його проектами 1946–49 здійснено рекон­струкцію поштамту № 2, збудовано фабрики ліків і хірургічних інструментів, приміще­н­ня видавництва та друкарні ЦК проф­спілок, «Югославської книги». 1949 був увʼязнений за політичними мотивами. Після від­бу­т­тя покара­н­ня, залишаючись під на­глядом органів внутрішніх справ, 1953–55 брав участь у проектуван­ні порту на Адріатичному морі по­близу м. Плоче (нині Хорватія). 1955–57 — головний архітектор проекту Астраханського «Обл­проекту» (РФ). У астраханський період життя спроектував міський стадіон «Спартак» на 5 тис. осіб на площі К. Маркса. Від 1957 мешкав у Києві, де продовжував за­йматися архітектурною діяльністю, зокрема був головним архітектором проекту від­ділу типового проектува­н­ня ін­ституту «Гі­процивіль­промбуд».