Ґаук Олександр Васильович (Вільгельмович

Визначення і загальна характеристика

ҐА́УК Олександр Васильович (Вільгельмович) (03(15). 08. 1893, Одеса — 30. 03. 1963, Москва) — диригент, педагог. Професор (1948). Нар. арт. РРФСР (1954). Закін. Петрогр. консерваторію (нині С.-Петербург, 1917; кл. М. Черепніна). Від­тоді працював у Петро­граді (згодом Ленін­град): диригент Театру муз. драми, 1919 — Великого драм. театру, 1920–30 — Театру опери та балету; 1930–33 — за­ступник директора з худож. частини і гол. диригент Філармонії; 1933–36 — гол. диригент Всесоюз. радіокомітету, 1953–62 — Великого симф. оркестру Всесоюз. радіо; 1936–41 — один із засн. і гол. диригент Держ. симф. оркестру СРСР. Водночас 1927–33 викладав у Ленінгр., 1939–63 — Моск. (з пере­рвою), 1941–43 — Тбіліс. консерваторіях. Інструментував оперу «Одруже­н­ня» М. Мусоргського (1917), цикл фортепіан. пʼєс «Пори року» та 2 цикли романсів П. Чайковського (усі — 1942); від­новив по партіях партитуру 1-ї симф. С. Рахманінова (1945). У репертуарі — опери, балети та симф. музика рос. і зарубіж. композиторів. Був першим виконавцем окремих творів Ю. Шапоріна, М. Мясковського, Д. Шостаковича, А. Хачатуряна та ін. Виконував також «Сюїту памʼяті Лесі Українки» А. Штогаренка, симф. поему «Запорожці» Р. Ґлієра, «Танець запорожців» О. Сєрова, «Український козачок» О. Даргомижського (2 остан­ні записано). Гастролі в Японії, Мексиці, Угорщині, Румунії, НДР. Автор спогадів, муз.-критич. статей. Серед учнів — Є. Мравинський, К. Симеонов, О. Дмитріаді, О. Мелік-Пашаєв, Є. Свєтланов.

Літ.: А. В. Гаук: Мемуары, из­бран­ные статьи, воспоминания современ­ников. Москва, 1975.

І. Д. Гамкало

Завантажити статтю