Ґаук Олександр Васильович (Вільгельмович

ҐА́УК Олександр Васильович (Вільгельмович) (03(15). 08. 1893, Одеса — 30. 03. 1963, Москва) — диригент, педагог. Професор (1948). Нар. арт. РРФСР (1954). Закін. Петрогр. консерваторію (нині С.-Петербург, 1917; кл. М. Черепніна). Відтоді працював у Петрограді (згодом Ленінград): диригент Театру муз. драми, 1919 — Великого драм. театру, 1920–30 — Театру опери та балету; 1930–33 — заступник директора з худож. частини і гол. диригент Філармонії; 1933–36 — гол. диригент Всесоюз. радіокомітету, 1953–62 — Великого симф. оркестру Всесоюз. радіо; 1936–41 — один із засн. і гол. диригент Держ. симф. оркестру СРСР. Водночас 1927–33 викладав у Ленінгр., 1939–63 — Моск. (з перервою), 1941–43 — Тбіліс. консерваторіях. Інструментував оперу «Одруження» М. Мусоргського (1917), цикл фортепіан. п’єс «Пори року» та 2 цикли романсів П. Чайковського (усі — 1942); відновив по партіях партитуру 1-ї симф. С. Рахманінова (1945). У репертуарі — опери, балети та симф. музика рос. і зарубіж. композиторів. Був першим виконавцем окремих творів Ю. Шапоріна, М. Мясковського, Д. Шостаковича, А. Хачатуряна та ін. Виконував також «Сюїту пам’яті Лесі Українки» А. Штогаренка, симф. поему «Запорожці» Р. Ґлієра, «Танець запорожців» О. Сєрова, «Український козачок» О. Даргомижського (2 останні записано). Гастролі в Японії, Мексиці, Угорщині, Румунії, НДР. Автор спогадів, муз.-критич. статей. Серед учнів — Є. Мравинський, К. Симеонов, О. Дмитріаді, О. Мелік-Пашаєв, Є. Свєтланов.

Завантажити статтю