Даміловський Микола Олександрович

ДАМІЛО́ВСЬКИЙ Микола Олександрович (18 (31). 12. 1880, с. Козацьке, нині Бобровиц. р-ну Черніг. обл. — 21. 03. 1942, Київ) — архітектор. Закін. С.-Петербур. інститут цивіл. інж. (1909). Від 1911 викладав на Київ. тех. курсах інж. Пермінова, згодом — на курсах вогнестій. будівництва при Харків. технол. інституті. Обіймав відп. посади в упр. з будівництва, був ст. н. с. Київ. філії Укр. інституту споруд. Від 1918 — проректор, проф. геодезії та цивіл. архітектури Укр. архіт. інституту, на основі якого 1924 утвор. Київ. худож. інститут. Від 1930 — завідувач кафедри буд. справ (пізніше — каф. організації та планування будівництва) Київ. інж.-буд. інституту, від 1938 — завідувач кафедри архіт. конструкцій Київ. худож. інституту. Один із засн. нового укр. стилю в арх-рі поч. 20 ст. За його проектами споруджено: прибутк. будинки М. Міхельсона на вул. Пушкінська, № 23 (1914), Київ. доброчин. товариства в садибі Сулимів. закладів на вул. Круглоуніверситетська, № 7 (1915). Від 1914 працював у галузі комунал. будівництва. Після воєн. дій 1918–20 здійснював проекти відбудови понад 30-ти зруйнованих житл. будинків. Від 1926 проектував с.-г. споруди у різних клімат. зонах України. У стилізов. формах укр. нар. зодчества збудував насосні станції Криворіз. (нині Дніпроп. обл.) і Білоцерк. водогонів (обидві — 1928). Винайшов прилад для побудови перспектив. зображень будинків, машин тощо (1927).

Рекомендована література

1. Катернога М. Духовний подвиг зодчого (До 120-річчя від дня народж. М. О. Даміловського) // Укр. АМ: Дослідн. та наук.-метод. пр. К., 2000. Вип. 7.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю