ДАНИЛЕ́НКО Михайло Васильович (28. 07 (10. 08). 1918, с. Новосимбірськ, нині Оренбур. обл., РФ — 17. 10. 2002, Львів) — лікар-хірург. Чоловік Олени, батько Олександра Даниленків. Доктор медичних наук (1959), професор (1960), член-кореспондент Рос. АМН (1975), НАНУ (1992), АМНУ (1993). Заслужений діяч науки УРСР (1968). Герой Соц. Праці (1978). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди. Навч. у Ростов. мед. ін­ституті (РФ, 1937–41), на військ.-мед. ф-тах Харків. та Саратов. (РФ) мед. ін­ститутів (1941), закін. лікув. факультет Саратов. мед. ін­ституту (1946). Працював у Вінн. мед. ін­ституті (1946–64, з пере­рвами): від 1960 — завідувач кафедри шпитал. хірургії; 1953–55 — радник міністра охорони здоровʼя Кореї; 1959–60 — завідувач кафедри шпитал. хірургії Терноп. мед. ін­ституту; від 1964 — у Львів. мед. університеті: ректор і завідувач кафедри торакал. хірургії та анестезіології (до 1981), у 1981–91 — зав., 1991–99 — професор кафедри шпитал. хірургії. Наукові дослідже­н­ня: заг. хірургія, кардіохірургія, ангіологія, анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія, історія медицини та вищої мед. освіти. За­пропонував низку методів хірург. лікува­н­ня патології серця і магістрал. судин; удосконалив методи дефібриляції та електростимуляції при блокадах серця; створив серію апаратів штуч. кровообігу, класифікацію патологій серц. діяльності.